воїтель

ВОЇ́ТЕЛЬ, я, ч., ц.-с.

Те саме, що войовни́к.

Він був чернець, з дияволом воїтель, печерник, боговгодний чоловік (Л. Костенко);

Його ще дiло – риболовне. Тут вiн – знаменита особа .. А до воєнного дiла – та звiдки йому? Боротись – добре бореться. Кого хоч подолає, але воїтель який з нього? (Ю. Логвин);

Такі ідоли – уособлення племінного бога-воїтеля – могли з'явитися у населення доби ранньої та середньої бронзи (з наук. літ.).