вправа

ВПРА́ВА, и, ж.

1. Розвиток певних якостей, навичок постійною, систематичною роботою.

Вивчила недавно .. граматику [італійську] і тепер для вправи читаю книжки (Леся Українка);

Щоденна вправа на добрім інструменті здавалася їй перспективою на недалекий побут [перебування] в консерваторії (О. Кобилянська);

// Спроба опанувати якусь справу, набути певного вміння.

Тепер не пригадую, щоб у семінарії я оддавався своїм літературним вправам (С. Васильченко);

Поштар теж побачив у вікно дідові вправи на велосипеді (О. Донченко).

2. Спеціальне завдання, що виконується для набуття певних навичок або закріплення наявних знань.

Він сідав до фортеп'яна [фортеп'яно] і починав грати зразу обов'язкові вправи (І. Франко);

Михайло .. дивився на Ляського, що в цей час показував різні гімнастичні вправи (Олесь Досвітній);

Патер Алоїзій легко надав знайомству вигляд шкільних вправ із латині (З. Тулуб).

△ (1) Ві́льні впра́ви (ру́хи) – виконувані по черзі, без перерв і без використання спортивного приладдя гімнастичні вправи у різноманітних комбінаціях.

Боротьба велась за першість з окремих видів гімнастики – з вільних рухів, стрибків (з публіц. літ.);

Вільні вправи найчастіше застосовують у спортивних видах гімнастики (з наук.-попул. літ.).