вправа
ВПРА́ВА, и, ж.
1. Розвиток певних якостей, навичок постійною, систематичною роботою.
Вивчила недавно.. граматику [італійську] і тепер для вправи читаю книжки (Л. Укр., V, 1956, 33);
Щоденна вправа на добрім інструменті здавалася їй перспективою на недалекий побут [перебування] в консерваторії (Коб., III, 1956, 327);
// Спроба опанувати якусь справу, набути певного вміння.
Тепер не пригадую, щоб у семінарії я оддавався своїм літературним вправам (Вас., IV, 1960, 16);
Поштар теж побачив у вікно дідові вправи на велосипеді (Донч., VI, 1957, 55).
2. Спеціальне завдання, що виконується для набуття певних навичок або закріплення наявних знань.
Він сідав до фортеп’яна і починав грати зразу обов’язкові вправи (Фр., VII, 1951, 249);
Михайло.. дивився на Ляського, що в цей час показував різні гімнастичні вправи (Досв., Вибр., 1959, 115);
Патер Алоїзій легко надав знайомству вигляд шкільних вправ із латині (Тулуб, Людолови, I, 1957, 148).
Ві́льні впра́ви див. ві́льний.
Значення в інших словниках
- вправа — впра́ва іменник жіночого роду завдання Орфографічний словник української мови
- вправа — -и, ж. 1》 Розвиток певних якостей, навичок постійною, систематичною роботою. || Спроба опанувати якусь справу, набути певного вміння. 2》 Спеціальне завдання, що виконується для набуття певних навичок або закріплення наявних знань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вправа — 1. Музичний твір, призначений для навчальних занять з техніки співу або гри на музичному інструменті (див. Вокаліз. Диктант музичний, Екзерсис, Етюд). 2. Багаторазове повторення В. (1) в процесі навчання. Словник-довідник музичних термінів
- вправа — ВПРА́ВА, и, ж. 1. Розвиток певних якостей, навичок постійною, систематичною роботою. Вивчила недавно .. граматику [італійську] і тепер для вправи читаю книжки (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
- вправа — Впра́ва (в чому, яка), але упра́ва (уряд). Фізи́чні впра́ви. Академі́чна упра́ва Правописний словник Голоскевича (1929 р.)