вправа
впра́ва
-и, ж.
1》 Розвиток певних якостей, навичок постійною, систематичною роботою.
|| Спроба опанувати якусь справу, набути певного вміння.
2》 Спеціальне завдання, що виконується для набуття певних навичок або закріплення наявних знань.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вправа — впра́ва іменник жіночого роду завдання Орфографічний словник української мови
- вправа — 1. Музичний твір, призначений для навчальних занять з техніки співу або гри на музичному інструменті (див. Вокаліз. Диктант музичний, Екзерсис, Етюд). 2. Багаторазове повторення В. (1) в процесі навчання. Словник-довідник музичних термінів
- вправа — ВПРА́ВА, и, ж. 1. Розвиток певних якостей, навичок постійною, систематичною роботою. Вивчила недавно .. граматику [італійську] і тепер для вправи читаю книжки (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
- вправа — Впра́ва (в чому, яка), але упра́ва (уряд). Фізи́чні впра́ви. Академі́чна упра́ва Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вправа — ВПРА́ВА, и, ж. 1. Розвиток певних якостей, навичок постійною, систематичною роботою. Вивчила недавно.. граматику [італійську] і тепер для вправи читаю книжки (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах