вступати

ВСТУПА́ТИ¹ (УСТУПА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВСТУПИ́ТИ (УСТУПИ́ТИ), вступлю́, всту́пиш; мн. всту́плять; док.

1. у що. Ставати, ступати в середину чого-небудь.

І вступив могучий Ігор В стремено ногою (С. Руданський);

Не довіряючи очам, він уступив у човен (Панас Мирний);

Омелько .. здер із себе геть мокру важку сорочку і швидко вступив у розігріті спекотним днем .. духмяні коноплі (Ю. Логвин);

// Всувати ноги у якесь взуття.

Вступивши в чоботи, .. Радченко вийшов надвір (Я. Качура);

Дмитро Іванович .. вступив у капці, вийшов на балкон (Ю. Мушкетик).

2. до чого, у що, на що. Входити, в'їжджати куди-небудь.

Уступаю я у кімнату велику, гарну (Марко Вовчок);

Примар послав десятників вигнати коні з виноградника та заказати Замфірові вступати без дозволу на виноградники (М. Коцюбинський);

Новаки в довгих батьківських піджаках.., з цілими оклунками паляниць, груш, яблук у руках боязко вступали до двору (С. Васильченко);

Розвідники в село вступили перші (І. Нехода);

// діал. По дорозі заїжджати, заходити куди-небудь.

Мушу .. ще побути в Чернівцях, вступити до Львова, а може, й до Коломиї (Леся Українка);

// перен. Переходити до нового періоду розвитку, до нового стану.

Все нові й нові свердловини вступають у число діючих (з газ.);

Вступаємо в календарне літо, хоча синоптичне розпочалося у цьому році майже із цвітінням садів (з газ.);

Як уступив він [Кармель] у вісімнадцятий рік, таким він зробився красенем невимовленим (Марко Вовчок).

3. перен. Проникати в кого-, що-небудь.

Знов нова якась сила вступала в мене (І. Франко);

Мороз подрав Христю поза спиною, мороз сипнув у ноги, мороз уступив у пальці (Панас Мирний).

4. до чого, у що, на що, ким. Ставати членом якої-небудь організації, товариства і т. ін.

– Вчора були партзбори в редакції.., приймали аж трьох чоловік – зараз якась навальна пошесть вступати до партії (І. Жиленко);

По кутках стояли кіоски з військовими плакатами, в яких закликалось громадянство вступати до української армії (Ю. Покальчук);

// Поступати до навчального закладу, починати вчитися.

Микола .. теж вступає в університет, тільки не на літературний, а на біологічний факультет (Григорій Тютюнник);

На осінь Марта вирішила вступити на курси чужоземних мов (В. Підмогильний);

Пізніше всі разом вступили до музичної школи, бо хотіли навчитися співу (Валерій Шевчук);

// Обіймати посаду.

Разом з благочинним поїхав [Балабуха] у Вільшаницю, щоб вступити на парафію (І. Нечуй-Левицький);

Хлопець вирішив вступити юнгою на якусь шхуну, поплавати (М. Трублаїні).

5. у що, до чого, чим. У сполученні з віддієслівними іменниками означає: розпочинати дію, виражену відповідним іменником; брати участь у чому-небудь.

Полк .. вступив по тривозі в цей бій ще на світанку першого дня війни (В. Кучер);

Калокір особисто вступив у змову з київським князем (Р. Іванченко);

// Розпочинати спів (гру) за ведучим голосом (інструментом).

Коли до пісні вступали тенори і баси, мелодія клекотіла далеким літнім громом (В. Кучер);

Що Синявін, замість “Роздуму”, розпочав другу частину з концерту Чайковського, в ту ж мить зрозумів [Саїд] і вступив скрипкою, де слід... (Іван Ле).

(1) Вступа́ти / вступи́ти в рідню́ (роди́нні стосу́нки) – родичатися.

– Дочка у мене одиначка, Хазяйка добра, пряха, швачка, То може і в рідню вступлю (І. Котляревський);

[Слідчий Ігнатовський:] З вами .. хотіли вступити в родинні стосунки дуже шановні й поважні люди (Ю. Збанацький);

(2) Вступа́ти / вступи́ти до лав (рідше у ла́ви, в ряди́) чого, яких, чиїх – ставати членом якої-небудь організації, об'єднання і т. ін.

– Що значить, що ти приїхав до нас? Це не просто зміна квартири. Ти вступаєш до шахтарських лав. Підійди з пошаною до шахти (Ю. Яновський);

В Чечелеві лави вступає коваль.., дехто вспів і свого раненого товариша потягнути за собою (Б. Лепкий);

– Хто бажає вступити в ряди народної міліції? Підніміть руки (У. Самчук);

(3) Вступа́ти (захо́дити, встрява́ти, втруча́тися і т. ін.) / вступи́ти (зайти́, встря́ти, втру́титися і т. ін.) в розмо́ву (рідше до розмо́ви, розм. у бала́чку) – приєднуватися до розмови з ким-небудь.

Уже без серця вступає Чіпка в розмову (Панас Мирний);

Його ображало, що якийсь наймит .. устряв до розмови, як з рівними (М. Коцюбинський);

Я мусила вступити в розмову (Леся Українка);

– Я, я, Катре, вас кликала, – зразу ж і встряла [Докія Петрівна] в розмову (А. Головко);

– Все пам'ятаю, – засміявся Тимко. – Все, та не все, – втрутився і собі в розмову Гаврило (Григорій Тютюнник);

– Ох, і вимучила [хвороба] Івана. Самі кістки й шкіра, – нарешті встряв у жіночу балачку дідок (В. Яворівський);

(4) Вступа́ти (захо́дити, вхо́дити і т. ін.) / вступи́ти (зайти́, ввійти́ і т. ін.) у супере́чку (в сва́рку) <�Іти́ /піти́ на супере́чку (на сва́рку)> <�Заво́дити / завести́ супере́чку (сва́рку)> з ким і без дод. – сперечатися, сваритися з ким-небудь.

– Нехай же мене Господь милосердний боронить, щоб я з тобою в сварку заходила, – кажу (Марко Вовчок);

[Павло:] Не будемо в суперечку заходить, бо я і так нагризся з тобою за ці часи! (І. Карпенко-Карий);

Сократ був розумний чоловік, з бабою сварки не заводив (О. Маковей);

Із першим [Сергієм] Денис ніколи не входив у суперечки, бо був лінивий на слово і знав, що ніколи Сергія не переспорить (Григорій Тютюнник);

– За козаками не варт плакати, бо вони спротивились та пішли на суперечку з шляхтичами, – обізвався один вусатий панок (І. Нечуй-Левицький);

Ні з ким не вступав [дід Кияшко] у суперечку (Ю. Збанацький);

Не було в селі такого ґазди, Щоб ти з ним у сварку .. Не зайшов (І. Франко);

(5) Вступа́ти (прихо́дити, сіда́ти і т. ін.) / вступи́ти (прийти́, сі́сти і т. ін.) на престо́л (на трон) – ставати правителем, монархом, царем і т. ін.

Коли вступав на престол новий князь, віче “рядилось”, тобто домовлялося з князем, на яких умовах воно погоджується визнати його за князя (з навч. літ.);

Коли Уельський принц зійшов на батьків трон, Він, як наказує традиції закон, Перед підданцями промову мав поважну (М. Рильський);

– Цей плебей [Наполеон], ні в кого не спитавшись, прогнав Бурбонів і сів на королівський трон (П. Кочура);

Вступивши на престол, Сулейман звернувся з посланнями до володарів усіх дружніх і ворожих земель в Азії, Європі й Африці (П. Загребельний);

Після смерті короля Данила сів на престол молодий король Лев (Ю. Винничук).

△ (6) Вступа́ти в зобов'я́зання, юр. – брати на себе певний обов'язок.

Суб'єкт господарського права має основану на законі можливість набувати від свого імені майнові та особисті немайнові права, вступати в зобов'язання, виступати у судових органах (з навч. літ.).

◇ (7) Вступа́ти / вступи́ти в го́лову кому і без дод. – викликати в кого-небудь стан сп'яніння; п'янити когось (про хмільні напої).

– Чув я, – каже [Демко], – за тії Палестини. Оце ж до тих Палестинів і посуну! І що йому міцніш у голову вступає, то він далі посува. – Вже й поза тії Палестини, – хвалиться, – втопчу стежку (Марко Вовчок);

[3-й вартовий:] Та нащо нам вода? Сьогодні й чисте можна пить! Гуляймо! [2-й вартовий:] Та чисте дуже в голову вступає (Леся Українка);

Випили вчотирьох і знову всі посідали до столу .. Хміль уступив у голову (І. Багряний);

(8) Вступа́ти / вступи́ти тума́ном у го́лову – охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь, позбавляючи здатності нормально сприймати навколишнє (про почуття, стан і т. ін.); затуманювати свідомість.

Ревнощі люті, палючі пожежею спалахнули, вступили туманом у голову (С. Васильченко);

(9) Вступа́ти (вхо́дити) / вступи́ти (ввійти́) в життя́:

а) починати діяти самостійно.

Вступило в життя нове, повоєнне покоління.. Виросли сини і внуки (П. Інгульський);

б) виникати, з'являтися або поширюватися, застосовуватися, використовуватися.

В життя вступають Нові будівлі В шахтарськім місті Труда і слави (Г. Бойко);

Входять у життя і диски з внутрішньою ріжучою кромкою (з газ.);

(10) Вступа́ти (вхо́дити) / вступи́ти (ввійти́) в [свої́] права́ – виявлятися повною мірою.

Робочий будень ще не склав інструментів, але свято вже входило в свої права (О. Кундзич);

Наші іскри летіли в безмежжя, над ніччю зметались ракети, на темних плотах віддалялась процесія і минуле вступало в права (В. Стус);

Весна вступила в свої права (із журн.);

(11) Вступа́ти (ступа́ти, става́ти) / вступи́ти (ступи́ти, ста́ти) на шлях (на доро́гу, на сте́жку) чого, який (яку) – розпочинати яку-небудь діяльність або починати вести певний спосіб життя.

– Щось ти, Гнате, вступаєш на поганий шлях... Свою жінку прогнав од себе, зійшовся з другою без шлюбу (М. Коцюбинський);

– Як він? – запитав Яремчук Явдоху, очима вказуючи на Стецька. – Дякувати добрим людям, на правильну стежку стає (І. Цюпа);

М. Лисенко перший вступає на дорогу наукового досліджування української народної музики (з наук.-попул. літ.);

Швидко зауважив Яким, що ступив знов на стежку дуже небезпечну (І. Нечуй-Левицький);

– Еге-ге! поталанило мені, – радіє старий. – На добру стежку вступив я (М. Коцюбинський);

Смерть почала ходити за ним, відколи він побачив страту козака на палі й сам ступив на дорогу борні (Г. Колісник);

Зако́н бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) <�У зако́н уступа́ти / уступи́ти> див. бра́ти.

ВСТУПА́ТИ² див. уступа́ти¹.