вступати

ВСТУПА́ТИ¹ (УСТУПА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВСТУПИ́ТИ (УСТУПИ́ТИ), вступлю́, всту́пиш; мн. всту́плять; док.

1. у що. Ставати, ступати в середину чого-небудь.

І вступив могучий Ігор В стремено ногою (Рудан., Тв., 1956, 248);

Не довіряючи очам, він уступив у човен. (Мирний, І, 1954, 310);

// Всувати ноги без панчіх, онуч у чоботи, черевики тощо.

Вступивши в чоботи,.. Радченко вийшов на двір (Кач., І, 1958, 539).

2. до чого, у що, на що. Входити, в’їжджати куди-небудь.

Уступаю я у кімнату велику, гарну (Вовчок, VI, 1956, 253);

Примар послав десятників вигнати коні з виноградника та заказати Замфірові вступати без дозволу на виноградники (Коцюб., І, 1955, 213);

Новаки в довгих батьківських піджаках.. з цілими оклунками паляниць, груш, яблук у руках боязко вступали до двору (Вас., I, 1959, 148);

Розвідники в село вступили перші (Нех., Під.. зорею, 1950, 108);

// По дорозі заїжджати, заходити куди-небудь.

Мушу.. ще побути в Чернівцях, вступити до Львова, а може, й до Коломиї (Л. Укр., V, І956, 346);

// перен. Переходити до нового періоду розвитку, до нового стану.

Радянський народ вступає в період розгорнутого будівництва комунізму (Рад. Укр., 24.ІІ 1959, 2);

Все нові й нові свердловини вступають у число діючих (Визначні місця Укр., 1958, 188);

Як уступив він [Кармель] у вісімнадцятий рік, таким він зробився красенем невимовленим. (Вовчок, І, 1955, 346).

◊ Вступа́ти (вступи́ти) в [свої́] права́ — проявлятися в усій своїй силі.

Весна вступила в свої права (Рад. Укр., 26. III 1950, 4);

Вступа́ти (вступи́ти) у вік — досягати зрілого віку;

Між них на́че що вступи́ло — між ними зіпсувались взаємини; вони посварилися.

Він не обзивався. Між них наче що уступило (Коб., II, 1956, 80).

3. перен. Проникати в кого-, що-небудь.

Знов нова якась сила вступала в мене (Фр., II, 1950, 25);

Мороз подрав Христю поза спиною, мороз сипнув у ноги, мороз уступив у пальці (Мирний, III, 1954, 117);

Ревнощі люті, палючі пожежею спалахнули, вступили туманом у голову (Вас., II, 1959, 98).

4. до чого, у що, на що. Ставати членом якої-небудь організації, товариства і т. ін.

— Що значить, що ти приїхав до нас? Це не просто зміна квартири. Ти вступаєш до шахтарських лав. Підійди з пошаною до шахти (Ю. Янов., II, 1954, 143);

В бою під Ростовом, в найтяжчім бою Вступив він до Партії, Став комуністом (Нех., Повість.., 1952, 32);

// Поступати до навчального закладу, починати вчитися.

Микола.. теж вступає в університет, тільки не на літературний, а на біологічний факультет (Тют., Вир, 1964, 54);

Павлусь вступив на бібліотечні курси (Донч., II, 1956, 15);

// Займати посаду.

Разом з благочинним поїхав [Балабуха] у Вільшаницю, щоб вступити на парафію (Н.-Лев., III, 1956, 61).

◊ Вступа́ти (вступи́ти) в рідню́ (роди́нні стосу́нки) — родичатися.

— Дочка у мене одиначка. Хазяйка [хазяйка] добра, пряха, швачка, То може і в рідню вступлю (Котл., І, 1952, 174);

[Слідчий Ігнатовський:] З вами.. хотіли вступити в родинні стосунки дуже шановні й поважні люди (Збан., Єдина, 1959, 110).

5. у що. У сполученні з віддієслівними іменниками означає: розпочинати дію, виражену відповідним іменником; брати участь у чому-небудь.

За право носити ім’я комуністичних тепер вступають у соціалістичне змагання не тільки окремі бригади, а й цілі підприємства (Укр. іст. ж., 2, 1960, 41);

Я мусила вступити в розмову (Л. Укр., III, 1952, 575);

Полк.. вступив по тривозі в цей бій ще на світанку першого дня війни (Кучер, Чорноморці, 1956, 36);

// Розпочинати спів (гру) за ведучим голосом (інструментом).

Коли до пісні вступали тенори і баси, мелодія клекотіла далеким літнім громом (Кучер, Трудна любов, 1960, 185);

Що Синявін, замість "Роздуму", розпочав другу частину з концерту Чайковського, в ту ж мить зрозумів [Саїд] і вступив скрипкою, де слід… (Ле, Міжгір’я, 1953, 121).

ВСТУПА́ТИ² див. уступа́ти¹.