вівця

ВІВЦЯ́, і́, ж.

1. Невелика тварина родини порожнисторогих, яка дає вовну, м'ясо, молоко; самиця барана.

Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита! (прислів'я);

Була одна білоголова вівця, та така шкодлива, що в кожний посів ускакувала (В. Стефаник);

Чудне створіння вівця. Спокійне, мирне і незахищене. Ні рогів, ні ікол [іклів], ані копит, якими можна оборонятися. І все ж живе! (Василь Шевчук);

* У порівн. І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати (Біблія. Пер. І. Огієнка).

2. перен., зневажл. Про покірну, лякливу людину.

Молодець проти овець, а проти молодця і сам вівця (прислів'я);

– Куди ти, вівце дурна! – коли котра-небудь [сестра] хотіла подивитися у книжку, що він читає (Панас Мирний);

Хорунжий повернувся до сходу. – Ей, ви! Вівці! – гаркнув він. – Я що сказав? Швидко в два ряди! (І. Багмут).

3. перен., бібл. Про людину, яка перебуває під наглядом, опікою, захистом Бога.

Я [Ісус Христос] Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці (Біблія. Пер. І. Огієнка).

△ (1) Кара́кульська вівця́ – порода смушкових грубововнових жирнохвостих овець, яку розводять заради каракулевих смушків.

В Україні поширені чорні й сірі каракульські вівці (з наук.-попул. літ.);

Кру́чений бара́н <�Кру́чена вівця́> див. бара́н;

(2) Курдю́чна вівця́ – порода грубововнових м'ясо-жирових овець.

Незграбно .. стрижені курдючні вівці здіймали пилюгу (Іван Ле);

(3) Сму́шкові ві́вці – породи овець, признач. для забою у 2–3-денному віці на смушки.

Смушкові вівці є одними з найпоширеніших у західних, особливо прикарпатських, областях (з наук.-попул. літ.);

В Україні розводять чорних і сірих каракульських овець, хоч у каракулівництві існують ще смушкові вівці (з наук.-попул. літ.);

(4) Шльо́нська вівця́ – порода овець із довгою тонкою вовною; меринос.

Де їх брати, за які гроші купувати, в указі не писалося, просто там розповідалося, які хороші шльонські вівці та погані наші й дурні наші вівчарі, бо не розводять шльонських овечок (Ю. Мушкетик).

◇ (5) Вівця́ в ста́ді – про покірну, перев. несвідому людину.

[1-й молодий християнин:] Благаємо тебе: дай нам листа до нашої громади, хай простить нас, ми будемо слухняні вівці в стаді .. Святий, велебний отче, порятуй! (Леся Українка);

(6) Заблу́кана (блу́дна, приблу́дна) вівця́ – про людину, яка розірвала стосунки з тим середовищем, до якого раніше належала, або яка зійшла з правильного життєвого шляху.

В'яжуться люди в товариства... та й Івана беруть між себе. А він ходить, наче та блудна вівця (Л. Мартович);

– Так, нас запрошують. Бачиш, он вогнище, заблукана вівця! (П. Панч);

Піп вовчими очима проводжав свою заблукану вівцю (П. Колесник);

Як (мов, ні́би і т. ін.) [голо́дні] вовки́ на вівцю́ див. вовк;

Як (мов, ні́би і т. ін.) ци́ган у ві́вцях див. цига́ни.