вівця
Буду сива, як вівця, а не піду за вдівця.
Відповідь молодої дівчини, яка не хоче йти заміж за старого багача.
Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита.
Жарт про те, як добре мати вівці. З овечої шкіри і вовни можна зробити одяг, м'ясом вівці — наїстися.
Лакома вівця до солі, а козак до волі.
Кожному своє. Людина хоче мати волю.
Не став вівцею, а став вовком.
Виріс не тихим і покірним, а жорстоким і злим.
Хто стане вівцею, того вовк з’їсть.
Покірного всі кривдять.
Розведення вівців було традиційно широко розповсюджене на західноукраїнських землях. Багато емігрантів, які приїздили до Канади наприкінці XIX — на початку XX століття, були вдягнуті в овечі кожухи. Тому серед канадського населення їх часто називали людьми в овечій одежі". Ця назва потрапила навіть до історичної літератури (Див.: V. Lysenko. Men in Sheepskin Coats: A Study in Assimilation. — Toronto, 1947).
Дурна вівця і перед вовком висповідається.
Дурень і ворогові розкриє тайну.
Замотеличений, як вівця.
Хорий на мозок.
Ідуть, як вівці на заріз.
Ідуть радо, непередбачуючи лиха.
І раховані вівці вовк бере.
Саме числення, не є охороною, треба стерегти та боронити.
Коли вівцю скубуть, то козі на розум дають.
Дають до зрозуміння, що й її така сама доля жде.
Одна паршива вівця цілу отару заразить.
Один лихий чоловік ціле товариство споганить.
Сивій, як вівця, а не йди за вдівця.
Пересторога дівчині не віддаватися за вдівця, бо все буде клопіт з його дітьми з першого подружжя.
Хто з себе робить вівцю, того вовк з'їсть.
Покірного усе кривдять.
Як на вівці шкури не стане, то на чім вовна виростати стане?
Просились люди у панів, за панщини, бо коли знищать народ, то й користи не будуть мати.
Значення в інших словниках
- вівця — вівця́ іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири вівці́ Орфографічний словник української мови
- вівця — [в'іўц’а] -ц'і, ор. -цейу, мн. в'іўц'і, овец', д. в'іўц'ам, зн. овец' і в'іўц'і дв'і в'іўц'і Орфоепічний словник української мови
- вівця — -і, ж. 1》 Невелика свійська тварина, яка дає вовну, м'ясо, молоко; самка барана. 2》 перен., зневажл. Про покірну, лякливу людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вівця — ВІВЦЯ́, і́, ж. 1. Невелика тварина родини порожнисторогих, яка дає вовну, м'ясо, молоко; самиця барана. Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита! (прислів'я); Була одна білоголова вівця, та така шкодлива, що в кожний посів ускакувала (В. Словник української мови у 20 томах
- вівця — вівця: ◊ вовк і ві́вці → вовк ◊ танцюва́ти як спу́тана вівця → танцювати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вівця — І, ж., знев. Недалека й сумирна жінка. Заберіть цю вівцю (А. Дністровий). ◇ Вівця штопана — маленька, непримітна дівчина, сіра мишка. Словник сучасного українського сленгу
- вівця — (-і) ж. 1. мол.; зневажл. Дівчина, молода жінка. БСРЖ, 394; ПСУМС, 14; ЯБМ, 2, 101. 2. крим., міл.; зневажл., ірон. Жінка-свідок. БСРЖ, 394; ПСУМС, 14; СЖЗ, 25; ЯБМ, 2, 101. 3. крим., зневажл. Жертва злочину. БСРЖ, 394; СЖЗ, 25; ЯБМ, 2, 101. Словник жарґонної лексики української мови
- вівця — заблу́кана (блу́дна, приблу́дна) вівця́. Людина, яка порвала стосунки з тим середовищем, до якого раніше належала, або яка збилася з правильного життєвого шляху. — Так, нас запрошують. Бачиш, он вогнище, заблукана вівця! (П. Фразеологічний словник української мови
- вівця — ВІВЦЯ́ (невелика свійська тварина; зневажл. про покірну, лякливу людину), ОВЕ́ЧКА, ЯГНИ́ЦЯ. Розбрелися, як вівці без пастуха (прислів'я); Там пасуться бережками овечки біленькі (коломийка); На базарах ми сир продавали і наші ягниці (М. Зеров). Словник синонімів української мови
- вівця — Вівця́, -ці, -цею; ві́вці, овець, вівцям, вівцями Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вівця — ВІВЦЯ́, і́, ж. 1. Невелика свійська тварина, яка дає вовну, м’ясо, молоко; самка барана. Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита! (Укр.. присл.., 1955, 105); Отари овець сунуться по степу, неначе білі та чорні хмари (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- вівця — Вівця, -ці ж. 1) Овца. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Ном. № 3841. Вівцю стрижуть, а друга дивиться. Ном. № 3904. 2) мн. Родъ дѣтской игры. Ив. 59. ум. овечка, овеченька, овечечка. Женуть вола із діброви, овеченьки з поля. Мил. 115. Словник української мови Грінченка