відгукуватися

ВІДГУ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДГУКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Гукати у відповідь на чий-небудь поклик.

Як гукають, так і одгукуються (Номис);

Механік, що мав сильний голос, загукав, але ніхто не відгукувався (М. Трублаїні);

– Івасю! Івасю! – трохи перегодом гукав Грицько, несучись полем до бурти. – Чого? – одгукнувся Івась, забуваючи про недавню спірку (Панас Мирний);

* Образно. Ніч одгукнулась ще двома пострілами (А. Головко);

// Відповідати на звертання; відзиватися.

– Батьку, – з одчаєм відгукується хлопець, – вона [Палазя] мене до нещастя доведе! (Ю. Яновський);

В двері постукали. І коли Наринський одгукнувся, в кабінет увійшов Русевич (Ю. Шовкопляс);

// Давати звістку про себе.

Є в неї три сини, але всі вони десь далеко і тільки час від часу відгукуються листами (О. Гуреїв);

Українці, браття милі, Відгукніться, де ви є (П. Грабовський);

// перен. На дію відповідати іншою дією.

З блакитної високості впаде на землю сріблом жайворонкова пісня, .. а широкий степ відгукнеться на ті згуки тихим шелестінням тирси (М. Коцюбинський);

Захар чув, що від мосту міномет двічі відгукнувся на ворожі постріли (Іван Ле);

Несподівано зазвучав баян, і зразу на другому кінці площі відгукнулася весела пісня (В. Собко).

2. перен. Виражати своє ставлення до яких-небудь подій, явищ і т. ін.

Дуже мені бажалося відгукнутись на Ваші ласкаві запросини – прислати що до збірника (М. Коцюбинський);

На заклик вступати до легіону Українських січових стрільців добровільно відгукнулося близько семи тисяч юнаків (з наук.-попул. літ.);

// Виявляти співчуття, готовність сприяти чому-небудь.

Ось навіть він, хлопець з щирою душею, здатний відгукуватися на страждання й лихо (О. Бердник);

Хай же ніч минеться, ранок усміхнеться І до серця серце знову відгукнеться (Т. Масенко).

3. Відбиватися (про звук); відлунювати.

Луна стихала далеко десь в лісі, а там далі знов одгукувалась дрібно та часто (І. Нечуй-Левицький);

Самотньо й лунко одгукується в німих стінах [класу] моя помірна хода (С. Васильченко);

Почувши домівку, коні заржали. Високим тонким металевим іржанням їм одгукнулась луна в просвіжілім повітрі (П. Тичина).

4. перен. Позначатися на кому-, чому-небудь.

Пішла ворожнеча між старим і новим. Та ворожнеча і те змагання одгукнулися не в одному тільки чиновному стані, .. одгукнулися й у сім'ї (Панас Мирний);

Поразка Ігоря великим горем відгукнулась на Русі: похід коштував народові великих жертв (з навч. літ.).