віддзвонювати
ВІДДЗВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДЗВОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док.
1. тільки док. Закінчити дзвонити.
Уже й “Достойно” оддзвонили, Уже додому люде [люди] йдуть, – не йде Настусенька, не чуть! (Т. Шевченко);
Вже віддзвонили дзвони по церквах (Ю. Смолич);
* Образно. Нарешті, коли серце своє оддзвонило, я чую противний запах кислого молока од руки панни Анелі і брязкіт ключів при її боці (М. Коцюбинський).
2. Відбиватися (луною).
Вони з книжками йдуть до школи тої, де вчився й він, і чутно їхній спів, що у садах віддзвонює луною... (В. Сосюра).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віддзвонювати — віддзво́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- віддзвонювати — див. віддзвонити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віддзвонювати — ВІДБИВА́ТИ (про годинник — ритмічними ударами позначати час), ВИБИВА́ТИ, ВІДДЗВО́НЮВАТИ. — Док.: відби́ти, ви́бити, віддзвони́ти. Старовинний годинник мелодійним дзвоном відбив сім годин (Ю. Мокрієв); Годинник.. вибивав годину, одну за другою (І. Словник синонімів української мови
- віддзвонювати — Віддзво́нювати, -нюю, -нюєш; віддзвони́ти, -во́ню, -во́ниш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- віддзвонювати — ВІДДЗВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДЗВОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док. 1. тільки док. Закінчити дзвонити. Уже й "достойно" оддзвонили, Уже додому люде йдуть, —-не йде Настусенька, не чуть (Шевч., II, 1953, 175); Вже віддзвонили дзвони по церквах (Смолич, Мир.. Словник української мови в 11 томах