1. Словник української мови у 20 томах

віддзвін

ВІ́ДДЗВІН, вону, ч.

Відбиття дзвеніння чого-небудь; луна дзвону.

По лісу лунають віддзвони тарілок на колесах хазяйського воза, неначе з кимсь дражняться (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддзвін — ві́ддзвін іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. віддзвін — -вону, ч., рідко. Відбиття дзвеніння чого-небудь; луна дзвону. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віддзвін — ВІ́ДДЗВІН, вону, ч., рідко. Відбиття дзвеніння чого-небудь; луна дзвону. По лісу лунають віддзвони тарілок на колесах хазяйського воза, неначе з кимсь дражняться (Ле, Історія радості, 1947, 49). Словник української мови в 11 томах