1. Орфографічний словник української мови

віддзвін

ві́ддзвін

іменник чоловічого роду

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддзвін — -вону, ч., рідко. Відбиття дзвеніння чого-небудь; луна дзвону. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. віддзвін — ВІ́ДДЗВІН, вону, ч. Відбиття дзвеніння чого-небудь; луна дзвону. По лісу лунають віддзвони тарілок на колесах хазяйського воза, неначе з кимсь дражняться (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  3. віддзвін — ВІ́ДДЗВІН, вону, ч., рідко. Відбиття дзвеніння чого-небудь; луна дзвону. По лісу лунають віддзвони тарілок на колесах хазяйського воза, неначе з кимсь дражняться (Ле, Історія радості, 1947, 49). Словник української мови в 11 томах