віддзвін
ВІ́ДДЗВІН, вону, ч., рідко. Відбиття дзвеніння чого-небудь; луна дзвону.
По лісу лунають віддзвони тарілок на колесах хазяйського воза, неначе з кимсь дражняться (Ле, Історія радості, 1947, 49).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віддзвін — ві́ддзвін іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- віддзвін — -вону, ч., рідко. Відбиття дзвеніння чого-небудь; луна дзвону. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віддзвін — ВІ́ДДЗВІН, вону, ч. Відбиття дзвеніння чого-небудь; луна дзвону. По лісу лунають віддзвони тарілок на колесах хазяйського воза, неначе з кимсь дражняться (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах