відживаючий
ВІДЖИВА́ЮЧИЙ, а, е.
Який відживає.
Навіть відживаюча природа не розігнала її байдужості (О. Кобилянська);
Тиха лагідність ароматних променів, що напоювала відживаючу землю, зм'ягчала [пом'якшувала] людську грубість (Н. Королева).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відживаючий — віджива́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- відживаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до відживати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відживаючий — ВІДЖИВА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до віджива́ти. Партія буде систематично пропагувати великі переваги соціалізму і комунізму перед відживаючою свій вік капіталістичною системою (Програма КПРС, 1961, 107); Навіть відживаюча природа не розігнала її байдужості (Коб., І, 1956, 110). Словник української мови в 11 томах