відкинений
ВІДКИ́НЕНИЙ, ВІДКИ́НУТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відки́нути.
Він уже здалеку ніс одкинену ліву руку й, добігши до столової [їдальні], простяг її в напрямку дверей. – Геть!.. геть з хати!.. (М. Коцюбинський);
У морок глянув я – й здалось, немов отут передо мною висіло чорне довге щось з одкинутою головою (П. Тичина);
А він, відкинутий усіма, ще стояв під насипом, лютий, наїжачений, мовби не йняв віри, що колона так і пройде, не зупинившись, і не покличе його до себе (О. Гончар);
Восьмого травня німці були відкинуті на останній рубіж перед Севастополем (В. Кучер);
Другий такий самий шпиль [гори], одкинутий в тихій воді, висів униз (І. Нечуй-Левицький);
// відки́нено, відки́нуто, безос. пред.
Поза його свідчила про повну безпорадність: ноги безвільно відкинуто вбік (Є. Гуцало);
– Спершу мене одкинено заради іншого, а потім ішлося мені ще й того гірше, і думається мені, що так воно буде до самої смерті (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).
Значення в інших словниках
- відкинений — відки́нений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- відкинений — відкинутий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відкинути. || відкинено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відкинений — Відки́нений і відки́нутий, дієпр. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відкинений — ВІДКИ́НЕНИЙ, ВІДКИ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відки́нути. Він уже здалеку ніс одкинену ліву руку й, добігши до столової, простяг її в напрямку дверей. — Геть!.. геть з хати!.. (Коцюб. Словник української мови в 11 томах