1. Словник української мови в 11 томах

відкинений

ВІДКИ́НЕНИЙ, ВІДКИ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відки́нути.

Він уже здалеку ніс одкинену ліву руку й, добігши до столової, простяг її в напрямку дверей. — Геть!.. геть з хати!.. (Коцюб., І, 1955, 404);

У морок глянув я — й здалось, немов отут передо мною висіло чорне довге щось з одкинутою головою (Тич., II, 1957, 105);

А він, відкинутий усіма, ще стояв під насипом, лютий, наїжачений, мовби не йняв віри, що колона так і пройде, не зупинившись, і не покличе його до себе (Гончар, II, 1959, 117);

Восьмого травня німці були відкинуті на останній рубіж перед Севастополем (Кучер, Чорноморці, 1956, 560);

Другий такий самий шпиль [гори], одкинутий в тихій воді, висів униз (Н.-Лев., І, 1956, 150).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкинений — відки́нений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відкинений — відкинутий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відкинути. || відкинено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відкинений — ВІДКИ́НЕНИЙ, ВІДКИ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відки́нути. Він уже здалеку ніс одкинену ліву руку й, добігши до столової [їдальні], простяг її в напрямку дверей. – Геть!.. геть з хати!.. (М. Словник української мови у 20 томах
  4. відкинений — Відки́нений і відки́нутий, дієпр. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)