відлучення

ВІДЛУ́ЧЕННЯ, я, с.

Дія за знач. відлучи́ти і відлучи́тися 1, 2.

Після довгої розмови і прийняття Генріхом ганебних умов Папа зняв відлучення (П. Загребельний);

У 1912 році академік А. А. Марков надіслав до Найсвятішого синоду прохання про відлучення його від церкви (з наук.-попул. літ.);

Одлучення людини від природи позбавляє її відчуття спорідненості зі своєю землею (із журн.);

Особливу увагу необхідно приділяти годівлі свиноматки перед відлученням поросят (з навч. літ.);

Його [Омелька Хому] затримали патрулі під час самовільного відлучення (Р. Іваничук).