1. Словник української мови у 20 томах

відлюдництво

ВІДЛЮ́ДНИЦТВО, а, с.

Зречення або уникання стосунків із людьми; життя на самоті.

Мовчазна зажуреність поклала свою печаль чужацтва, відлюдництва навіть на очі (Іван Ле);

Вони разом пестять маленьке клишоноге створіння [песика], переплітаючись пальцями і поглядами, об'єднані таємницею свого відлюдництва (І. Роздобудько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлюдництво — відлю́дництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. відлюдництво — -а, с. Зречення або уникання стосунків із людьми; життя на самоті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відлюдництво — ВІДЛЮ́ДНИЦТВО (зречення або уникнення стосунків з людьми; життя на самоті); САМІ́ТНИЦТВО. Мовчазна зажуреність поклала свою печать чужацтва, відлюдництва навіть на очі (І. Ле); З його самітництва пересміхувалися дівчата, злословили жінки (В. Земляк). Словник синонімів української мови
  4. відлюдництво — ВІДЛЮ́ДНИЦТВО, а, с. Зречення або уникання стосунків з людьми; життя на самоті. Мовчазна зажуреність поклала свою печаль чужацтва, відлюдництва навіть на очі (Ле, Міжгір’я, 1953, 338). Словник української мови в 11 томах