відлюдництво
ВІДЛЮ́ДНИЦТВО (зречення або уникнення стосунків з людьми; життя на самоті); САМІ́ТНИЦТВО. Мовчазна зажуреність поклала свою печать чужацтва, відлюдництва навіть на очі (І. Ле); З його самітництва пересміхувалися дівчата, злословили жінки (В. Земляк).
ЛЮДИНОНЕНАВИ́СНИЦТВО книжн. (ненависть до людей), МІЗАНТРО́ПІЯ книжн. Мізантропія не в моїй натурі, але часом буває, що хочеться на який час втекти від людей власне для того, щоб не почати ненавидіти їх (Леся Українка). — Пор. відлю́дництво.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відлюдництво — відлю́дництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- відлюдництво — -а, с. Зречення або уникання стосунків із людьми; життя на самоті. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відлюдництво — ВІДЛЮ́ДНИЦТВО, а, с. Зречення або уникання стосунків із людьми; життя на самоті. Мовчазна зажуреність поклала свою печаль чужацтва, відлюдництва навіть на очі (Іван Ле); Вони разом пестять маленьке клишоноге створіння [песика]... Словник української мови у 20 томах
- відлюдництво — ВІДЛЮ́ДНИЦТВО, а, с. Зречення або уникання стосунків з людьми; життя на самоті. Мовчазна зажуреність поклала свою печаль чужацтва, відлюдництва навіть на очі (Ле, Міжгір’я, 1953, 338). Словник української мови в 11 томах