відлюдництво
відлю́дництво
-а, с.
Зречення або уникання стосунків із людьми; життя на самоті.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відлюдництво — відлю́дництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- відлюдництво — ВІДЛЮ́ДНИЦТВО, а, с. Зречення або уникання стосунків із людьми; життя на самоті. Мовчазна зажуреність поклала свою печаль чужацтва, відлюдництва навіть на очі (Іван Ле); Вони разом пестять маленьке клишоноге створіння [песика]... Словник української мови у 20 томах
- відлюдництво — ВІДЛЮ́ДНИЦТВО (зречення або уникнення стосунків з людьми; життя на самоті); САМІ́ТНИЦТВО. Мовчазна зажуреність поклала свою печать чужацтва, відлюдництва навіть на очі (І. Ле); З його самітництва пересміхувалися дівчата, злословили жінки (В. Земляк). Словник синонімів української мови
- відлюдництво — ВІДЛЮ́ДНИЦТВО, а, с. Зречення або уникання стосунків з людьми; життя на самоті. Мовчазна зажуреність поклала свою печаль чужацтва, відлюдництва навіть на очі (Ле, Міжгір’я, 1953, 338). Словник української мови в 11 томах