1. Словник української мови у 20 томах

відмежований

ВІДМЕЖО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відмежува́ти.

Як різко відмежовані хмарки Од неба, од блакитного простору! (М. Рильський);

Кулеметна й автоматна тріскотня одмежована від нас будинками. Значить, ми у неглибокому ворожому тилу (Є. Доломан);

Шлунок слабо відмежований від стравоходу (з навч. літ.);

Лірика в словесній поетичній творчості .. існує як жанр самостійний, більш або менш чітко відмежований від інших жанрів (Л. Первомайський);

// відмежо́вано, безос. пред.

Землі зони відчуження виведено з господарського користування, відмежовано від суміжних територій і віднесено до категорії радіаційно небезпечних (з наук.-попул. літ.);

Року 1753 від запорозьких земель було одмежовано ще землі од устя річки Чорного Ташлику до устя річки Самоткані по Дніпру і розпочато будівлю фортеці Святої Єлизавети (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмежований — відмежо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відмежований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відмежувати. || відмежовано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмежований — ВІДМЕЖО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відмежува́ти. Лірика в словесній поетичній творчості.. існує як жанр самостійний, більш або менш чітко відмежований від інших жанрів (Перв., З щоденника.., 1956, 174). Словник української мови в 11 томах