відмикати

ВІДМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІМКНУ́ТИ, ну́, і́мкне́ш, док., що.

1. Відкривати щось замкнене, закрите на замок, гачок, засув і т. ін.

– А що, може, принести тобі якого їдження за ті гроші? – запитав Спориш, відмикаючи колодку при дверях (І. Франко);

[Панас (прислухається):] Хтось одмикає двері... (В. Винниченко);

А Панас вже відмикав невільницькі кайдани і з несамовитою радістю кидав їх за борт (З. Тулуб);

Мотря одімкнула свою скриню (І. Нечуй-Левицький);

Старий шахтар відімкнув двері і навшпиньках увійшов у кімнату (О. Донченко);

Вона рішуче вийшла з кімнати й тільки біля вихідних дверей, одімкнувши англійський замок, обернулася до Андрія Степановича (Б. Антоненко-Давидович).

2. Роз'єднавши, вимикати з мережі (електричної, газової, телефонної і т. ін.); вимикати, відключати.

– Я сьогодні чув у тролейбусі, що будуть відмикати [воду]: днів на сім, а це означає – на десять! (В. Неборак);

– Мені здається, що він [телефон] просто давно не оплачувався, через те його відімкнули (В. Шкляр);

Електричний струм відімкнули після десятої години (з газ.).

3. діал. Розплющувати (очі).

Довгенько лежала недужа, не відмикаючи очей й не ловлячи слова (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me