відмова

ВІДМО́ВА, и, ж.

1. Заперечна відповідь на прохання, пропозицію, вимогу і т. ін.

– Белял зрікся оддати нам шопу під театр. Послухав репетицію і сьогодні приніс свою одмову (М. Коцюбинський);

Роман Петрович сприйняв Ганнину відмову від подарунка без подиву (В. Козаченко).

2. заст. Те саме, що ві́дповідь 1.

З щирою повагою до Вас і надіями, що Ви не облишите мене своєю ласкавою одмовою (Панас Мирний);

Нема одмови на питання (О. Олесь).

3. техн. Зупинка, неспрацювання механізмів, які перестали або не можуть працювати, діяти.

Характерними і принципово важливими видами підготовки космонавти вважають спеціальну підготовку на реальному кораблі й тренажерах, які дають змогу імітувати нормальний політ і відтворювати різні відмови та аварійні ситуації (з газ.).

4. Дія за знач. відмовля́ти 1 і відмовля́тися 1, 3.

Необхідні рішуча відмова від політики підтримки виробництва взагалі і перехід до підтримки тих виробництв, які є і повинні бути ядром нової майбутньої економіки (з наук. літ.).

◇ (1) Без відмо́ви:

а) не відмовляючи кому-небудь у чомусь.

Щось маю ще? Тобі я без відмови Ще посох, і вінок, і келих дам мої (із журн.);

б) не дістаючи відповіді від кого-небудь.

Катря спала собі безпечним сном, і довго прийшлось Орисі кричати без відмови, доки, помацки посуваючись край стіни, вона випадком не знайшла її на лубках (М. Старицький);

в) те саме, що безвідмо́вно.

Двигун на випробуваннях працював без відмови (з газ.).