відмова

Значення в інших словниках

1. відмова — відмо́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. відмова — -и, ж. 1》 Відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ і т. ін. Відмова від акцепту — документально виражена незгода платника на оплату поданих йому розрахункових документів. 2》 заст. Те саме, що відповідь 1). 3》 тех. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відмова — ВІДМО́ВА, и, ж. 1. Заперечна відповідь на прохання, пропозицію, вимогу і т. ін. – Белял зрікся оддати нам шопу під театр. Послухав репетицію і сьогодні приніс свою одмову (М. Словник української мови у 20 томах
4. відмова — стріля́ти слова́ми (відмо́вами). 1. Влучно, дотепно відказувати чи закидати кому-небудь. В’ються вони кругом панянок, .. ведуть веселу-жартівливу розмову, стріляють то сюди, то туди своїми гострими одмовами (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
5. відмова — ВІДМО́ВА (негативна відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ і т. ін.), ВІДМО́ВЛЕННЯ, НЕЗГО́ДА, ВІДМО́ВКА розм., ВІДКА́З діал.; О́БЛИЗЕНЬ жарт. (під час залицяння, сватання). Словник синонімів української мови
6. відмова — Відмо́ва, -ви; відмо́ви, -мо́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. відмова — ВІДМО́ВА, и, ж. 1. Відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ і т. ін. — Белял зрікся оддати нам шопу під театр. Послухав репетицію і сьогодні приніс свою одмову (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
8. відмова — Відмова, -ви ж. 1) Отвѣтъ. 2) Отказъ. Словник української мови Грінченка