1. Словник української мови в 11 томах

відмова

ВІДМО́ВА, и, ж.

1. Відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ і т. ін.

— Белял зрікся оддати нам шопу під театр. Послухав репетицію і сьогодні приніс свою одмову (Коцюб., II, 1955, 137);

Роман Петрович сприйняв Ганнину відмову від подарунка без подиву (Коз., Сальвія, 1959, 161).

2. заст. Те саме, що ві́дповідь 1.

З щирою повагою до Вас і надіями, що Ви не облишите мене своєю ласкавою одмовою (Мирний, V, 1955, 406);

Нема одмови на питання (Олесь, Вибр., 1958, 51).

3. техн. Про стан приладу, машини і т. ін., які перестали або не можуть працювати, діяти.

Характерними і принципіально важливими видами підготовки ми [космонавти] вважаємо: Спеціальну підготовку, яка проводиться на реальному кораблі і тренажерах, які дають змогу імітувати нормальний політ і відтворювати різні відмови і аварійні ситуації (Рад. Укр., 22.VIII 1962, 2).

Без відмо́ви, техн. — без припинення праці, дії певної машини, приладу тощо;

До відмо́ви, техн. — до можливої межі, до краю.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмова — відмо́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. відмова — [в'ідмова] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
  3. відмова — -и, ж. 1》 Відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ і т. ін. Відмова від акцепту — документально виражена незгода платника на оплату поданих йому розрахункових документів. 2》 заст. Те саме, що відповідь 1). 3》 тех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відмова — ВІДМО́ВА, и, ж. 1. Заперечна відповідь на прохання, пропозицію, вимогу і т. ін. – Белял зрікся оддати нам шопу під театр. Послухав репетицію і сьогодні приніс свою одмову (М. Словник української мови у 20 томах
  5. відмова — стріля́ти слова́ми (відмо́вами). 1. Влучно, дотепно відказувати чи закидати кому-небудь. В’ються вони кругом панянок, .. ведуть веселу-жартівливу розмову, стріляють то сюди, то туди своїми гострими одмовами (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
  6. відмова — ВІДМО́ВА (негативна відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ і т. ін.), ВІДМО́ВЛЕННЯ, НЕЗГО́ДА, ВІДМО́ВКА розм., ВІДКА́З діал.; О́БЛИЗЕНЬ жарт. (під час залицяння, сватання). Словник синонімів української мови
  7. відмова — Відмо́ва, -ви; відмо́ви, -мо́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. відмова — Відмова, -ви ж. 1) Отвѣтъ. 2) Отказъ. Словник української мови Грінченка