відмічання
ВІДМІЧА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. відміча́ти і відміча́тися 1.
Відмічання у класному журналі відсутніх завжди було обов'язком старости класу (з мемуарної літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відмічання — відміча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- відмічання — -я, с. Дія за знач. відмічати й відмічатися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відмічання — ВІДМІЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. відміча́ти й відміча́тися 1. Словник української мови в 11 томах