відсвічувати

ВІДСВІ́ЧУВАТИ, ує, недок., ВІДСВІТИ́ТИ, і́тить, док.

1. тільки недок. Відбивати або випромінювати світло.

У печі палає .. Одсвічують весело білі стіни (Марко Вовчок);

Дрібнесенькі різнобарвні лампочки відсвічували з малесеньких віконець апарата (Ю. Смолич);

– Ну, тепер усе ясно? – допитувалася, поглянувши на годинник, на якому фосфоричним світлом відсвічували цифри й стрілки (Іван Ле);

Він ступав повільно й розважливо, бо дочка на руках здригалася крізь сон, повз церкву, яка відсвічувала просто місяця високими картатими вікнами (В. Дрозд);

// Відбиватися (у 6 знач.).

В спальні тепер не відсвічували спалахи блискавок, тільки часом долинало, віддаляючись від міста, гуркотіння грому (Б. Антоненко-Давидович);

// Відбиваючи яскраве світло, приховувати від зору поверхню чогось.

Поверхня дошки має бути матовою і не повинна відсвічувати (з навч. літ.).

2. перев. недок., що. Відбивати що-небудь на гладкій, дзеркальній поверхні.

Витерта старанно матроськими щітками, вона [палуба] одсвічувала раннє сонце (Г. Епік);

Велетенське водне дзеркало відсвічувало темну голубінь і мерехтливі зорі неба (С. Журахович);

Маленький поточок не може ще в собі відбити всіх людей, що до нього приходять, не може відсвітити захмареного неба над собою (П. Тичина).

3. тільки недок., чим. Мати додатковий відтінок кольору при основному; відливати якимсь кольором.

Затока відсвічувала фіолетовими плямами (О. Донченко);

Волосся теж відсвічувало золотом (О. Копиленко);

По долині текли спокійні ріки, що відсвічували голубизною неба (С. Скляренко);

Робітниці передавали з рук до рук рудуватий брусочок, що відсвічував антрацитом (В. Кучер).

4. тільки док. Просвітити протягом певного часу.

Сонце ще не сходило, а місяць, відсвітивши за ніч неозорим просторам, тане в небі, як зелений окраєць криги (О. Донченко);

Для виходу “на нуль” лампа мусить відсвітити 2000 годин (з наук.-техн. літ.).

5. тільки недок., що, чим, перен. Виражати які-небудь якості, почуття, переживання (перев. про обличчя, очі, зовнішній вигляд людини).

Савлутинський стояв, спокійно чекаючи директора й дивлячись великими дитяче-синіми очима, що яскраво відсвічували гострий холод роздуму (М. Івченко);

Лице його відсвічувало незбавну радість людини, що повертається до життя (Григорій Тютюнник);

В її полотнах, вишитих яскравими кольорами, немає суму. Вони ніби відсвічують радістю й оптимізмом (із журн.).