1. Словник української мови в 11 томах

відсвічувати

ВІДСВІ́ЧУВАТИ, ує, недок., ВІДСВІТИ́ТИ, і́тить, док.

1. тільки недок., неперех. Відбивати світло.

У печі палає.. Одсвічують весело білі стіни (Вовчок, І, 1955, 124);

Поверхня дошки має бути матовою і не повинна відсвічувати (Шк. гігієна, 1954, 236);

// Відбиватися (в 6 знач.).

*Образно. В очах дітей, допитливо-розумних, його [В. І. Леніна] очей відсвічує вогонь (Рильський, І, 1956, 274).

2. перех. Відображати, відбивати кого-, що-небудь на гладкій, дзеркальній поверхні.

Витерта старанно матроськими щітками, вона [палуба] одсвічувала раннє сонце (Епік, Тв., 1958, 301);

Велетенське водне дзеркало відсвічувало темну голубінь і мерехтливі зорі неба (Жур., До них іде.., 1952, 116);

Маленький пото-чок не може ще в собі відбити всіх людей, що до нього приходять, не може відсвітити захмареного неба над собою (Тич., III, 1957, 450).

3. неперех. Мати додатковий відтінок кольору при основному; відливати якимсь кольором.

Робітниці передавали з рук до рук рудуватий брусочок, що відсвічував антрацитом (Кучер, Чорноморці, 1956, 473);

Волосся теж відсвічувало золотом (Коп., Вибр., 1948, 97).

4. тільки док., неперех. Просвітити протягом певного часу.

Сонце ще не сходило, а місяць, відсвітивши за ніч неозорим просторам, тане в небі, як зелений окраєць криги (Донч., IV, 1957, 525).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відсвічувати — відсві́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відсвічувати — -ує, недок., відсвітити, -ітить, док. 1》 тільки недок., неперех.Відбивати світло. || Відбиватися (у 6 знач.). 2》 перех. Відображати, відбивати кого-, що-небудь на гладкій, дзеркальній поверхні. 3》 неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відсвічувати — ВІДСВІ́ЧУВАТИ, ує, недок., ВІДСВІТИ́ТИ, і́тить, док. 1. тільки недок. Відбивати або випромінювати світло. У печі палає .. Одсвічують весело білі стіни (Марко Вовчок); Дрібнесенькі різнобарвні лампочки відсвічували з малесеньких віконець апарата (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. відсвічувати — ВІДБИВА́ТИ що (відкидати в зворотному напрямку проміння, світло, колір), ВІДСВІ́ЧУВАТИ чим і без додатка, ВІДДАВА́ТИ що і без додатка. — Док.: відби́ти, відсвіти́ти, відда́ти. Словник синонімів української мови
  5. відсвічувати — Відсвічувати, -чую, -єш гл. 1) Отражать, отсвѣчивать. У печі палає, ян у гуті. Одсвічують весело білі стіни і божничок. МВ. (О. 1862. III. 57). 2) Отражаться. Словник української мови Грінченка