1. Словник української мови у 20 томах

відстрибувати

ВІДСТРИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок.

Стрибати від кого-, чого-небудь на певну відстань.

Костя хапає з столика великий гребінь матері й з усієї сили шпурляє ним у куток. І тут же інстинктово відстрибує вбік і наготовлюється оборонятись, хоча Клавдія Петрівна ні разу не била його (В. Винниченко);

Тоді Марійка починає підстрибувати, як та мошкара, спочатку на однім місці, двома ніжками, потім однією й непомітно для себе відстрибує в пітьму (Н. Королева);

Сивоок погрозливо підіймав свою ломаку, вдавав, що простягає руку до коневої вуздечки, і Джурило з прокльонами відстрибував од зненавиджених отроків (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відстрибувати — відстри́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відстрибувати — -ую, -уєш, недок., відстрибнути, -ну, -неш, док. Стрибати від кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відстрибувати — ВІДСТРИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТРИБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Стрибати від кого-, чого-небудь. Галченя одстрибнуло, доки я клав хліб на вікно (Коп., Як вони.., 1961, 67); *Образно. Вниз відстрибне кошлате льотне поле,.. Словник української мови в 11 томах