відтинати
ВІДТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, відітну́, віді́тне́ш, док.
1. що. Відрізувати або відсікати що-небудь гострим знаряддям.
Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає! (Марко Вовчок);
Сома зачищають ножем від слизу, відтинають голову і плавники, промивають і нарізають на порційні шматки (з навч. літ.);
І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Сиди дома, пан, не рипайсь, Бо відітнем вуса! (з думи);
Вона одтяла ножицями пасмо своєї коси (І. Нечуй-Левицький);
– І лікар, – думає він, – рятуючи життя, мусить часом відтяти ноги пацієнтові (М. Коцюбинський);
Сотник упізнав дозорця, що так намагався відітнути хребтину з щуки (Іван Ле).
2. тільки док., перен., розм. Різко та коротко відповісти, сказати.
Романко зареготався спершу, потому вилаяв його .. і відтяв упевнено, що таких дурних панів немає й не може бути... (М. Коцюбинський).
3. що. Відокремлювати що-небудь від чогось.
Польща обмежилася на тому, що старалася відтяти Запорожжя від усієї України (з публіц. літ.);
// мат. Відмежовувати що-небудь від чогось.
Відтинати трикутник від багатокутника.
4. що. Забирати, усувати щось.
Учитель був колись господарем великого помешкання, і революція, відтинаючи ордерами кімнату по кімнаті, загнала його .. у цей куток, що нагадує острів після землетрусу (В. Підмогильний);
Гете говорить, що “істинним є лише те, що плідне”. Масштабність експерименту, який він здійснював над собою, змушувала його відтинати все, що може виявитися безплідним поглиначем енергії і часу (з наук. літ.).
◇ (1) Відтя́ти пелену́ кому, заст. – покарати жінку за порушення подружньої вірності, відрізавши поділ.
А з Марсом чи давно піймавши, Вулкан їй [Венері] пелену відтяв? (І. Котляревський).
Значення в інших словниках
- відтинати — відтина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відтинати — ВІДРІЗУВАТИ; (голову) відсікати, відрубувати; П. відділяти, відокремлювати, відмежовувати. Словник синонімів Караванського
- відтинати — -аю, -аєш, недок., відітнути і відтяти, відітну, відітнеш, док. 1》 перех. Відрізувати або відсікати що-небудь гострим знаряддям. 2》 тільки док., неперех., перен., розм. Різко та коротко відповісти, сказати. 3》 мат. Відмежовувати що-небудь від чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відтинати — АМПУТУВА́ТИ мед., ВІДТИНА́ТИ, ВІДРІ́ЗУВАТИ, ВІДРІЗА́ТИ. — Док.: ампутува́ти, відтя́ти, відрі́зати. В боях на Дніпрі Еріху розтрощено ліву руку, її довелось ампутувати майже по лікоть (В. Словник синонімів української мови
- відтинати — Відтина́ти, -на́ю, -на́єш; відтя́ти і відітну́ти, відітну́, віді́тне́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відтинати — ВІДТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІТНУ́ТИ і ВІДТЯ́ТИ, відітну́, відітне́ш, док. 1. перех. Відрізувати або відсікати що-небудь гострим знаряддям. Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає!... Словник української мови в 11 томах
- відтинати — Відтина́ти, -на́ю, -єш сов. в. відтяти, -дітну, -неш, гл. Отсѣкать, отсѣчь, отрубливать, отрубить. Вона йому голову відтяла. Рудч. Ск. відтяти пелену. Отрѣзать подолъ — наказаніе женщинѣ за прелюбодѣяніе. Словник української мови Грінченка