відтинати

Значення в інших словниках

1. відтинати — відтина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. відтинати — -аю, -аєш, недок., відітнути і відтяти, відітну, відітнеш, док. 1》 перех. Відрізувати або відсікати що-небудь гострим знаряддям. 2》 тільки док., неперех., перен., розм. Різко та коротко відповісти, сказати. 3》 мат. Відмежовувати що-небудь від чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відтинати — ВІДТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, відітну́, віді́тне́ш, док. 1. що. Відрізувати або відсікати що-небудь гострим знаряддям. Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає!... Словник української мови у 20 томах
4. відтинати — АМПУТУВА́ТИ мед., ВІДТИНА́ТИ, ВІДРІ́ЗУВАТИ, ВІДРІЗА́ТИ. — Док.: ампутува́ти, відтя́ти, відрі́зати. В боях на Дніпрі Еріху розтрощено ліву руку, її довелось ампутувати майже по лікоть (В. Словник синонімів української мови
5. відтинати — Відтина́ти, -на́ю, -на́єш; відтя́ти і відітну́ти, відітну́, віді́тне́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. відтинати — ВІДТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІТНУ́ТИ і ВІДТЯ́ТИ, відітну́, відітне́ш, док. 1. перех. Відрізувати або відсікати що-небудь гострим знаряддям. Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає!... Словник української мови в 11 томах
7. відтинати — Відтина́ти, -на́ю, -єш сов. в. відтяти, -дітну, -неш, гл. Отсѣкать, отсѣчь, отрубливать, отрубить. Вона йому голову відтяла. Рудч. Ск. відтяти пелену. Отрѣзать подолъ — наказаніе женщинѣ за прелюбодѣяніе. Словник української мови Грінченка