1. Словник української мови в 11 томах

відтинати

ВІДТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІТНУ́ТИ і ВІДТЯ́ТИ, відітну́, відітне́ш, док.

1. перех. Відрізувати або відсікати що-небудь гострим знаряддям.

Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає! (Вовчок, І, 1955, 184);

Сиди дома, пан, не рипайсь, Бо відітнем вуса! (Укр.. думи.., 1955, 411);

— І лікар, — думає він, — рятуючи життя, мусить часом відтяти ноги пацієнтові (Коцюб., І, 1955, 222);

Сотник упізнав дозорця, що так намагався відітнути хребтину з щуки (Ле, Наливайко, 1957, 65).

◊ Відтя́ти пелену́ кому, заст. — відрізати поділ, караючи жінку за порушення подружньої вірності.

А з Марсом чи давно піймавши, Вулкан їй [Венері] пелену відтяв? (Котл., 1, 1952, 246).

2. тільки док., неперех., перен., розм. Різко та коротко відповісти, сказати.

Романко зареготався спершу, потому вилаяв його "мудьом" і відтяв упевнено, що таких дурних панів немає й не може бути… (Коцюб., І, 1955, 101).

3. мат. Відмежовувати що-небудь від чогось.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відтинати — відтина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відтинати — ВІДРІЗУВАТИ; (голову) відсікати, відрубувати; П. відділяти, відокремлювати, відмежовувати. Словник синонімів Караванського
  3. відтинати — -аю, -аєш, недок., відітнути і відтяти, відітну, відітнеш, док. 1》 перех. Відрізувати або відсікати що-небудь гострим знаряддям. 2》 тільки док., неперех., перен., розм. Різко та коротко відповісти, сказати. 3》 мат. Відмежовувати що-небудь від чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відтинати — ВІДТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, відітну́, віді́тне́ш, док. 1. що. Відрізувати або відсікати що-небудь гострим знаряддям. Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає!... Словник української мови у 20 томах
  5. відтинати — АМПУТУВА́ТИ мед., ВІДТИНА́ТИ, ВІДРІ́ЗУВАТИ, ВІДРІЗА́ТИ. — Док.: ампутува́ти, відтя́ти, відрі́зати. В боях на Дніпрі Еріху розтрощено ліву руку, її довелось ампутувати майже по лікоть (В. Словник синонімів української мови
  6. відтинати — Відтина́ти, -на́ю, -на́єш; відтя́ти і відітну́ти, відітну́, віді́тне́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. відтинати — Відтина́ти, -на́ю, -єш сов. в. відтяти, -дітну, -неш, гл. Отсѣкать, отсѣчь, отрубливать, отрубить. Вона йому голову відтяла. Рудч. Ск. відтяти пелену. Отрѣзать подолъ — наказаніе женщинѣ за прелюбодѣяніе. Словник української мови Грінченка