1. Словник синонімів української мови

відтинати

АМПУТУВА́ТИ мед., ВІДТИНА́ТИ, ВІДРІ́ЗУВАТИ, ВІДРІЗА́ТИ. — Док.: ампутува́ти, відтя́ти, відрі́зати. В боях на Дніпрі Еріху розтрощено ліву руку, її довелось ампутувати майже по лікоть (В. Собко); — І лікар, — думав він, — рятуючи життя, мусить часом відтяти ноги пацієнтові (М. Коцюбинський); — Й не можна було врятувати? — запитує Христолобенко. — А як врятуєш? Сама тільки шкіра трималася... Зразу ж відрізали, наче й не було руки (Є. Гуцало).

ВІДРІ́ЗАТИ (ріжучи, відокремлювати частину від цілого), УРІ́ЗАТИ (ВРІ́ЗАТИ), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, УТНУ́ТИ (ВТНУ́ТИ), УТЯ́ТИ (ВТЯ́ТИ), УКРА́ЯТИ (ВКРА́ЯТИ), ВІДКРА́ЯТИ, ВІДБАТУВА́ТИ розм., ВІДЧИКРИ́ЖИТИ розм., УКРА́ЇТИ (ВКРА́ЇТИ) діал.; ВІДШМАТУВА́ТИ (великий шматок); ОБРІ́ЗАТИ (звичайно, щоб відкинути). — Недок.: відрі́зувати, урі́зувати (врі́зувати), відтина́ти, утина́ти (втина́ти), відкра́ювати, відбато́вувати, обрі́зувати, обріза́ти рідше. Уляна .. відрізала окраєць хліба (Григорій Тютюнник); — Домко, вріж нам сала! (М. Стельмах); Вона одтяла ножицями пасмо своєї коси (І. Нечуй-Левицький); Як добрі щепи садівник плекає! Так, що всі зайві парості втинає, Щоб добрі соки йшли все вгору, вгору (І. Франко); Відкраяти шмат житнього хліба, намастити маслом та обчистити зелену цибулину, — .. для Антона найкраща їжа (С. Чорнобривець); Я ті шкури не зіпсую, Свою пайку відбатую (пісня); — Таж усі знають, що тобі пальця січкарнею відчикрижило (М. Зарудний); Корній сів, укроїв хліба і почав їсти (Леся Українка); Спересердя відшматував (дід) півсторінки, крутив цигарку (Ю. Збанацький); Я сад поміщика маленьким у день за гривеник копав. З дерев обрізував там віти (В. Сосюра).

ВІДРУБА́ТИ (відокремити ударом або кількома ударами гострого знаряддя чи холодної зброї), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, ВІДСІ́КТИ, УСІКТИ́ заст.; ОБРУБА́ТИ (одне за одним, частину за частиною). — Недок.: відру́бувати, відтина́ти, відсіка́ти, усіка́ти, сікти́, обру́бувати. Згодом ми відрубали гілку (І. Муратов); — Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає (Марко Вовчок); — А мені, братчики, адіть, який шмат хвоста мечем відсікли (І. Франко); Несториця з кількома недобитками прибіг до царя, схиляючи повинну голову, яку, як відомо, меч не січе (П. Загребельний); Він сікачем обрубує стигліші голови соняшників (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відтинати — відтина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відтинати — ВІДРІЗУВАТИ; (голову) відсікати, відрубувати; П. відділяти, відокремлювати, відмежовувати. Словник синонімів Караванського
  3. відтинати — -аю, -аєш, недок., відітнути і відтяти, відітну, відітнеш, док. 1》 перех. Відрізувати або відсікати що-небудь гострим знаряддям. 2》 тільки док., неперех., перен., розм. Різко та коротко відповісти, сказати. 3》 мат. Відмежовувати що-небудь від чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відтинати — ВІДТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, відітну́, віді́тне́ш, док. 1. що. Відрізувати або відсікати що-небудь гострим знаряддям. Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає!... Словник української мови у 20 томах
  5. відтинати — Відтина́ти, -на́ю, -на́єш; відтя́ти і відітну́ти, відітну́, віді́тне́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. відтинати — ВІДТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІТНУ́ТИ і ВІДТЯ́ТИ, відітну́, відітне́ш, док. 1. перех. Відрізувати або відсікати що-небудь гострим знаряддям. Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає!... Словник української мови в 11 томах
  7. відтинати — Відтина́ти, -на́ю, -єш сов. в. відтяти, -дітну, -неш, гл. Отсѣкать, отсѣчь, отрубливать, отрубить. Вона йому голову відтяла. Рудч. Ск. відтяти пелену. Отрѣзать подолъ — наказаніе женщинѣ за прелюбодѣяніе. Словник української мови Грінченка