відчитувати

ВІДЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. що і без прям. дод. Читати вголос, зачитувати, виголошувати.

Один з гостей відчитував вірш, котрий йому найбільше з цеї [цієї] збірки подобався (Б. Лепкий);

Витягав [отець Кралевич] список досить поширеного того “Проекту” з 1717 року й відчитував: 1. Шляхту руську до жодних урядів не допускати. 2. В компаніях від русинів сторонитися (Г. Хоткевич);

Професор Дубровський став роздавати зошити, при чім кожному ученикові [учневі] відчитував свої замітки (О. Маковей);

Його лекції не переривалися жодним інцидентом, спокійним голосом, не підвищуючи тону, він відчитував черговий шматок, підводився, дякував за увагу (П. Загребельний);

Коли приходить пора відчитувати судові акти, настає неначе перепочинок для учасників процесу (з публіц. літ.).

2. що. Читати що-небудь, перев. нерозбірливо написане.

Борис пробував відчитувати таблички .. на дверях, але Валерій сказав, що він приблизно знає, де сидить той чиновник (П. Загребельний);

Вибачайте, що пишу так погано, – може, Ви й не відчитаєте того (Леся Українка).

3. що в чому, з чого, перен. Усвідомлювати, осягати зміст чогось.

Перед тим, як погасити каганця, Горина знову поглянула на Волина і знову стало їй моторошно. Він дивився на місяць, ніби відчитував щось із нього, невідривне [невідривно] й зосереджено (Ю. Покальчук);

Зізнаймося собі нарешті, що не в історії коріння наших суперечностей, а в нашому сьогоднішньому способі її відчитувати (з публіц. літ.);

– Не піддавайтеся ніяким впливам, – обізвався він, мов відчитав, що в моїй душі діялося, – і кріпіть вашу душу (О. Кобилянська);

// Витлумачувати, інтерпретувати щось.

Якою ж є правильна інтерпретація Другого Ватиканського Собору, в якому ключі слід відчитувати та впроваджувати його постанови та документи? (з газ.);

В тих темно-синіх очах .. Все відчитала нараз і душею збагла [збагнула] Клеопатра (І. Франко).

4. що. Те саме, що зчи́тувати 2.

Система має здатність відчитувати відеоформат, прослуховувати музику, переглядати фотографії (з мови реклами).

5. що, тільки док. Закінчити читати лекцію, урок і т. ін.

До роботи в школі Чепур ставився як до звичайнісінької служби. Відчитав уроки і додому (Ю. Збанацький).

6. кого, розм. Робити зауваження кому-небудь; повчати, лаяти.

– Така вродлива жінка, а смалить тютюн, як гусар, – вдавано нахмуривши брови, відчитувала її Валентина (М. Руденко);

[Одарка:] Ви за нами й не дуже, а ми за вами й байдуже!.. [Маруся:] Он як відчитала! (М. Кропивницький);

Він з усмішечками та жартами, але добре-таки відчитав Яреська (О. Гончар).

7. кого, розм. Читаючи молитви, відводити від когось хворобу, нещастя і т. ін.

– От я і почала її відчитувати... Вичитаю од перестріту – не бере, зачала від уроків – не помагає... (Панас Мирний);

Хтось мав надію на чорнокнижника, що проживав десь у далекому селі і ніби вмів не тільки бісів відчитувати, а й знався на всіляких зелах, що од різних недуг рятували (І. Чендей);

Недобре діло брехати: недобре для себе, а другому такого наробиш, що й не відчитаєш нічим! (Г. Квітка-Основ'яненко).