відчитувати

Значення в інших словниках

1. відчитувати — відчи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. відчитувати — Відчи́тувати. Перелічувати. В дебаті забрав голос на загальне здивоване славний із своєї мовчаливости посол Волян і став відчитувати з карточок, що єму списав п. Тиміньский, жалі, що правительство заіменувало інспектора для руских шкіл (Б. Українська літературна мова на Буковині
3. відчитувати — -ую, -уєш, недок., відчитати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 тільки док.Закінчити читати лекцію, урок тощо. 2》 Читати що-небудь перев. нерозбірливо написане. 3》 що в чому, звичайно док., перен., рідко. Помітити, зрозуміти. 4》 кого, розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відчитувати — ВІДЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що і без прям. дод. Читати вголос, зачитувати, виголошувати. Один з гостей відчитував вірш, котрий йому найбільше з цеї [цієї] збірки подобався (Б. Словник української мови у 20 томах
5. відчитувати — див. дорікати Словник синонімів Вусика
6. відчитувати — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
7. відчитувати — ВІДЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. тільки док. Закінчити читати лекцію, урок тощо. До роботи в школі Чепур ставився як до звичайнісінької служби. Відчитав уроки і додому (Збан., Малин. дзвін, 1958, 213). Словник української мови в 11 томах