відчитувати

відчи́тувати

-ую, -уєш, недок., відчитати, -аю, -аєш, док., перех.

1》 тільки док.Закінчити читати лекцію, урок тощо.

2》 Читати що-небудь перев. нерозбірливо написане.

3》 що в чому, звичайно док., перен., рідко. Помітити, зрозуміти.

4》 кого, розм. Робити зауваження кому-небудь; повчати, лаяти.

5》 кого, заст. Читаючи молитви, виліковувати кого-небудь, відводити від когось нещастя.

6》 зах. Зачитувати (за списком).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

відчитувати — відчи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
відчитувати — Відчи́тувати. Перелічувати. В дебаті забрав голос на загальне здивоване славний із своєї мовчаливости посол Волян і став відчитувати з карточок, що єму списав п. Тиміньский, жалі, що правительство заіменувало інспектора для руских шкіл (Б. Українська літературна мова на Буковині
відчитувати — ВІДЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що і без прям. дод. Читати вголос, зачитувати, виголошувати. Один з гостей відчитував вірш, котрий йому найбільше з цеї [цієї] збірки подобався (Б. Словник української мови у 20 томах
відчитувати — див. дорікати Словник синонімів Вусика
відчитувати — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
відчитувати — ВІДЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. тільки док. Закінчити читати лекцію, урок тощо. До роботи в школі Чепур ставився як до звичайнісінької служби. Відчитав уроки і додому (Збан., Малин. дзвін, 1958, 213). Словник української мови в 11 томах
відчитувати — Відчитувати, -тую, -єш сов. в. відчитати, -таю, -єш, гл. Отчитывать, отчитать. Прийшла оце мені черга царівну відчитувати. Рудч. Ск. II. 29. Словник української мови Грінченка