відчуження
ВІДЧУ́ЖЕННЯ, я, с.
1. Дія і стан за знач. відчу́жити й відчу́житися 1.
Коли ж зустріла [Христя] якось [Борового].., зміряла його потемнілим, сповненим докору і відчуження поглядом (Я. Гримайло);
Моїм супутникам .. потрібен .. стан відчуження від метушного світу (Р. Іваничук);
Зростання обсягу видобутку корисних копалин призводить до відчуження все нових корисних територій сільськогосподарських і лісових угідь (з наук.-попул. літ.);
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності (з мови документів);
* Образно. Зараз він лежав горілиць на своїй половині двоспального ліжка, поруч із неторкнутою смугою відчуження між його територією та жінчиною, і сумно реконструював у собі щойно пережите (Ю. Андрухович).
2. філос. Соціальний процес, при якому діяльність людини і результати її праці перетворюються на самостійну силу, яка панує над людиною і є для неї ворожою.
У філософії Гегеля відчуження було однією з головних категорій. Він розумів відчуження як зовнішній прояв світового розуму у природі та історії (з наук.-попул. літ.);
За Освальдом Шпенглером, відчуженість наростає з перетворенням культури у цивілізацію, у якій господарює бездушний інтелект (з наук.-попул. літ.);
Художньо зображуючи потворне в дійсності, відчуження людської особи і засуджуючи потворне, автор уже цим бореться за прекрасне (із журн.).
Значення в інших словниках
- відчуження — відчу́ження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- відчуження — Продаж, дарування, міна. англ. alienation; нім. Einteigung f=, -en; угор. elkobzás; рос. отчуждение. Словник із соціальної роботи
- відчуження — Центральне поняття в сучасній соціальній і політичній теорії, теології, соціології та психології. Простіше кажучи, відчуження стосується умов відокремлення чи відсторонення. Енциклопедія політичної думки
- відчуження — -я, с. Дія і стан за знач. відчужити й відчужитися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відчуження — У філософському розумінні процес відокремлення продуктів праці, ідеалів, соціальних інститутів від своїх творців і протиставлення себе їм як самостійної дійсності; одна з основних категорій філософії Г.Ґ. Геґеля, Л. Фоєрбаха, К. Маркса, в екзистенціалізмі. Універсальний словник-енциклопедія
- відчуження — ВІДЧУЖЕННЯ — фундаментальна метаморфоза людської діяльності, наслідки якої (як і сам процес) стають непідвладними її суб'єктові. Один із найтиповіших виявів В. — зображуване в давньогрецьких трагедіях "невлучання у ціль". Філософський енциклопедичний словник
- відчуження — Відчу́ження, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відчуження — ВІДЧУ́ЖЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. відчу́жити й відчу́житися 1. Художньо зображуючи потворне в дійсності, відчуження людської особи і засуджуючи потворне, автор уже цим бореться за прекрасне (Рад. Словник української мови в 11 томах
- відчуження — рос. отчуждение передача землі, майна, що належать одній особі, у власність іншій особі. В. відбувається головним чином з ініціативи первинного власника на основі договору з особою, яка хоче придбати майно... Eкономічна енциклопедія