1. Словник української мови у 20 томах

відіменний

ВІДІМЕННИ́Й, а́, е́, лінгв.

Утворений або похідний від іменних частин мови.

Особливо помітним є кількісне зростання відіменних прийменникових утворень у науковому, офіційно-діловому і публіцистичному стилях (з наук. літ.);

// Утворений від власного імені людини.

Цікавими є джерела походження українських прізвищ, серед яких виділяються прізвища відіменного походження, наприклад: Васильченко, Борисюк, Іванюта, Олексієнко та ін. (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відіменний — відіме́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відіменний — ВІДІМЕННИЙ – ВІДІМЕННИКОВИЙ Відіменний, грам. Утворений від іменника або прикметника. Відіменниковий, грам. Утворений від іменника: відіменникові прислівники. Літературне слововживання
  3. відіменний — -а, -е, грам. Утворений від іменника, прикметника, числівника чи займенника. Відіменні топонімічні назви. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відіменний — Відіме́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. відіменний — ВІДІМЕ́ННИЙ, а, е, грам. Утворений від іменника або прикметника. Відіменні топонімічні назви. Словник української мови в 11 томах