віз

ВІЗ, во́за, ч.

1. Транспортний засіб на чотирьох колесах із кінною або воловою тягою (здебільшого для перевезення вантажів).

Воли поздихали, Вози поламались, З батіжками чумаченьки Додому вертались (Т. Шевченко);

Проїздили з навісним брязкотом вози, навантажені будівничим матеріалом (Леся Українка);

Риплять тугі вози. Скрегочуть ешелони, Під брязкіт буферів зчіпляються вночі (М. Бажан).

2. заст. Приблизна міра ваги, обсягу, що дорівнює поклажі одного воза.

Не раз ходив за сіллю в Крим; Тарані торговав [торгував] возами (І. Котляревський).

(1) Вели́кий (Чума́цький) Віз – українська народна назва сузір'я Велика Ведмедиця.

Весняними ночами мене охоплює сум. Мені хочеться сісти на Великий Віз та проїхати Чумацьким Шляхом (В. Підмогильний);

Було за північ. Великий Віз от-от готовий був перекинутись на безконечному Чумацькому Шляху (Василь Шевчук);

Його душу наповнює снами, А над нами Чумацький Віз, Без віків і коліс над нами (М. Вінграновський);

(2) Мали́й Віз – українська народна назва сузір'я Мала Ведмедиця.

[Павлюк:] А зорі які. Господи! Отак дивився б і дивився. [Томиленко:] Я не дивлюсь. Моя вже зірка згасла. [Сахно Черняк:] Великий Віз... А там оно Малий... (Л. Костенко);

На небі добре було видно Малий Віз.

◇ Докла́сти во́за див. доклада́ти;

Зачіпа́ти / зачепи́ти во́зом див. зачіпа́ти;

[І] коне́м (на коні́, рідко во́зом) не об'ї́деш див. об'їжджа́ти¹;

П'я́те ко́лесо до во́за (у во́зі, бі́ля во́за і т. ін.), див. ко́лесо;

Сиді́ти на чужо́му во́зі див. сиді́ти;

Тягти́ (тягну́ти) во́за див. тягти́;

Хоч во́зом вози́ див. вози́ти;

Хоч во́зом переї́дь див. переїжджа́ти;

Хоч во́зом (фі́рою) заїжджа́й див. заїжджа́ти¹;

Як (мов, ні́би і т. ін.) п'я́те ко́лесо до во́за (у во́зі) див. ко́лесо;

Як снопі́в на во́зі див. сніп.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віз — Віз залізний: вагон [X] Словник з творів Івана Франка
  2. віз — (з запряжкою коней, волів) підвода, діал. фіра, заст. (чумацький) мажа, (з драбинами) гарба, драбиняк. Словник синонімів Полюги
  3. віз — ВІЗ – ХУРА – ПІДВОДА Віз, воза. Чотириколісний транспорт для перевезення вантажів і людей кінною або воловою тягою; приблизна міра ваги, обсягу, що дорівнює поклажі одного воза. Ще далі, біля самої води, стояли вози, повні риби, сала, меду, олії (П. Літературне слововживання
  4. віз — Віз. Вагон трамвая, поїзда. Рух возів трамваєвих і повозів не був нігде спинений (Б., 1895, 27, 3), Читаєш ті написи і не знаєш, чи се по-руски, чи по-варварски. Вершок таких “руских” написий найдете в возах трамваєвих. Українська літературна мова на Буковині
  5. віз — Фура, хура, фіра, підвода, д. теліга, каруца, (драбинястий) драбиняк, (на великих колах) гарба, (чумацький) мажа; (вантажний) биндюги, (на грунт) грабарка, (критий) балагула; (ресорний) тачанка; (на довгу дорогу) тарантас; пор. ЕКІПАЖ. Словник синонімів Караванського
  6. віз — [в'із] воза, м. (на) воз'і, мн. вози, воуз'іў два возие Орфоепічний словник української мови
  7. віз — I воза, ч. 1》 Засіб пересування на чотирьох колесах з кінною або воловою тягою здебільшого для перевезення вантажів. 2》 Приблизна міра ваги, обсягу, що дорівнює поклажі одного воза. 3》 астр. Назва сузір'я Північної півкулі із семи зірок, що нагадує віз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. Віз — Віз іменник чоловічого роду сузір'я Орфографічний словник української мови
  9. віз — Віз ламається, чумак ума набірається. Пригоди учать нас давати собі раду в нещастю. Чумак — доставець солі. Мій віз, мій перевіз, хай туркоче, куди хоче. До моїх справ, хай ніхто не мішається. На чиїм возі їдеш — того й пісню співай. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. віз — Возу, ч. Погана машина. Ти що, пропонуєш на твоєму возі їхати? Словник сучасного українського сленгу
  11. віз — 1 (воза) ч.; мол. Машина. ПСУМС, 14. 2 (воза) ч.; крим. Пляшка з алкоголем. СЖЗ, 27. Словник жарґонної лексики української мови
  12. віз — див. багато Словник синонімів Вусика
  13. віз — докла́сти во́за кому, ірон. Вибити, побити кого-небудь. (Михайло:) Якби я свою (дружину) підстеріг в чім, тут би їй і доклав воза (І. Котляревський). (і) коне́м (на коні́) не об’ї́деш кого, чого. 1. Не обминеш, не уникнеш кого-, чого-небудь. Фразеологічний словник української мови
  14. віз — ВІЗ (з запряжкою коней, волів), ПІДВО́ДА, ХУ́РМАНКА заст., ФУ́РМАНКА заст., ФІ́РМА́НКА діал., ФІ́РА діал.; ХУ́РА (великий); ФУРГО́Н, ХАЛАБУ́ДА, ХУРГО́Н розм., БАЛАГУ́ЛА заст. Словник синонімів української мови
  15. віз — Віз, во́за, на во́зі; вози́, -зі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. віз — ВІЗ¹, во́за, ч. 1. Засіб пересування на чотирьох колесах з кінною або воловою тягою здебільшого для перевезення вантажів. Воли поздихали, Вози поламались, З батіжками чумаченьки Додому вертались (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  17. віз — Віз, воза м. 1) Возъ, телѣга. Род. мн. віз и возів. Чуб. VII. 401. Части воза: снасть, ящик, колеса, голоблі или війя съ ярмом (см. все это Рудч. Чп. 249 — 250). Треба, як п'ятого колеса до воза. Ном. 9811. Привезено сіна тридцять віз. Екатер. Словник української мови Грінченка