він
ВІН, його́ (з прийм. від ньо́го, у ньо́го і т. ін.), займ. особ. 3 ос. одн., ч.
1. Уживається на означення предмета мовлення, вираженого іменником чоловічого роду однини в попередньому реченні або після цього займенника.
І наверзлось мені, що оце і є він, шлях мій (Марко Вовчок);
Ходив чумак з мазницею Помежи крамниці. І в крамницях, куди глянеш, Сріблом-злотом сяє, А йому то і байдуже: Він дьогтю питає! (С. Руданський);
[Потоцький:] Як вовка не держи, він в ліс втече при першій нагоді... (І. Карпенко-Карий);
Всі з острахом одхилялись од нього й давали дорогу (А. Головко);
Я пану вимурував дім І свій проклін лишив на нім (Д. Павличко);
// У сполуч. із займ. сам виділяє певний предмет мовлення з ряду йому подібних.
Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні [цукроварні] (М. Коцюбинський);
// У сполуч. з часткою ось (от) набуває вказівного характеру.
[Орфей:] Де се мій клевець? Ой Амфіоне, поможи шукати! Я щось не бачу... Ось він... (Леся Українка);
Тільки кронясті дуби стояли над водою, як храми. І ось він прийшов, великий будівник, і своїм духом, своїм витвором оживив цей пустельний простір (О. Гончар);
Он мати стоїть з братом і сестричкою на руках. А це ось він, сам Миколка, веде Первінку степом з базару в село додому (М. Вінграновський).
2. тільки род. в. Уживається в значенні присвійного займенника.
Пізнати дурного по сміху його (Номис);
Ловила й Катря на собі його погляд не раз – настирливий (А. Головко);
Гірей нахмурений сидів; Янтар в устах його димився; Блискучий гурт вельмож-рабів На хана з острахом дивився (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).
3. Виступає як компонент у значенні частки в складі фразеологізмів типу біс (чорт) його́ зна́є, хто його́ зна́є, хай (неха́й) йому́ біс.
А де ж наймит наш? – здивувалася Сара. – Де він? А біс його знає, – протягла єврейка, – одпросився в хазяїна, нібито на ярмарок у Вільшану, а хто його знає, куди пішов, може, й до гайдамаків (М. Старицький);
Макс нетерпляче боляче морщиться. – Ну, що ж ви хочете цим сказати, що, чорт його забирай? (В. Винниченко);
Хай йому біс, які Перун почав викидати фокуси, страх і жах (із журн.).
Бо́же (Го́споди[N])[/N] [тебе́ (мене́, його́ і т. ін.)] спаси́ див. спаса́ти²;
Нічо́го йому́ не вді́єш <�Що [ж ти] йому́ (з ним) вді́єш> див. уді́яти;
Пра́вда на моє́му (твоє́му, його́ і т. ін.) бо́ці <�Моя́ (твоя́, його́ і т. ін.) пра́вда> див. пра́вда;
Свої́м (його́, її́ і т. ін.) ро́бом роби́ти див. роби́ти;
У всій [свої́й (його́)] повноті́ <�З найбі́льшою [усіє́ю (своє́ю, його́)] повното́ю> див. повнота́;
Утра́пити зроби́ти по його́ (її́, їх) див. утрапля́ти;
Що [ж ти] [йому́ (їй, вам і т. ін.)] зро́биш див. зроби́ти;
Що мені́ (тобі́, йому́ і т. ін.) див. що¹.○ Ми́мо (поми́мо) моє́ї (своє́ї, його́ і т. ін.) во́лі див. во́ля.
◇ Алла́х з ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.) див. Алла́х;
Алла́х його́ (тебе́, їх і т. ін.) зна́є див. Алла́х;
[А] щоб ти (ви, тебе́, його́, тобі́, йому́ і т. ін.) див. ти;
Бий (бери́, тряси́) / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) тря́сця див. би́ти;
Бий / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) лиха́ годи́на (грім, хрест, моро́ка і т. ін.), див. би́ти;
Бий / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) си́ла Бо́жа див. би́ти;
Біс (кат, чорт) би його́ (тебе́, її́ і т. ін.) взяв див. біс¹;
Біс (чорт, ді́дько, кат) із ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.) див. біс¹;
Бог (рідко Біг, Госпо́дь) [його́ (їх, тебе́ і т. ін.)] [святи́й] зна́є (зна, ві́дає, ві́да) див. Бог;
Бог тобі́ (йому́, їй і т. ін.) суддя́ див. Бог;
Бог (Христо́с) з ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.) див. Бог;
Бода́й на те́бе (на ньо́го, на не́ї і т. ін.) тря́сця й боля́чка див. тря́сця;
Бода́й (щоб) його́ (тебе́, її́ і т. ін.) взяла́ лиха́ годи́на <�Взяла́ б його́ (тебе́, її́ і т. ін.) лиха́ годи́на> див. годи́на¹;
Бода́й (щоб, неха́й би і т. ін.) ти (він, вона́ і т. ін.) скази́вся (скис, зслиз і т. ін.) <�Скази́сь (ски́сни, зсли́зни) ти> <�Сказі́ться (ски́сніть, зсли́зніть) ви> див. скази́тися;
Бода́й (щоб) ти (він, вона́ і т. ін.) ска́пав, як віск див. ска́пувати;
Будь він (ти, вона́ і т. ін.) [три́чі] про́клятий (про́клят, про́клята) <�Бу́дьте [ви] [три́чі] про́кляті> див. бу́ти;
Будь [ти (він, вона́ і т. ін.)] нела́дний (рідко нела́ден) <�Бу́дьте [ви] нела́дні> див. бу́ти;
Ви́йти / вихо́дити на моє́ (твоє́, його́ і т. ін.) див. вихо́дити;
Враг його́ (її́, ї́хній і т. ін.) ма́тері див. враг;
Враг його́ (тебе́, їх і т. ін.) бери́ див. враг;
Враг (нечи́стий, чорт) його́ (її́, їх і т. ін.) [ма́тір (ду́шу)] зна́є (зна) <�Нечи́ста його́ (її́, їх і т. ін.) ма́ти зна́є (зна)> див. враг;
Госпо́дь (святи́й, хто і т. ін.) [його́] розбере́ див. Госпо́дь;
Грець (холе́ра, хрін) з ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.), див. грець²;
Грім би тебе́ (його́, її́ і т. ін.) вда́рив (поби́в, приби́в, лу́снув ясе́нний) див. грім;
Де вже тобі́ (йому́, їй і т. ін.) див. де²;
Де на́ше (ва́ше, його́ і т. ін.) не пропада́ло (рідше не пропада́є) див. наш;
Ді́дько б його́ (тебе́, її́ і т. ін.) взяв (забра́в) <�Неха́й його́ (тебе́, її́ і т. ін.) ді́дько ві́зьме (забере́)> див. ді́дько;
Ді́дько (чорт) [йому́ (їй, їм і т. ін.)] ра́дий (рад) див. ді́дько;
Ді́ло твоє́ (його́, ва́ше і т. ін.) <�Спра́ва (річ) твоя́ (його́, ва́ша і т. ін.)> див. ді́ло;
Зна́ю (зна́ємо) [я (ми)] вас (тебе́, його́ і т. ін.) див. зна́ти;
З чим його́ (її́) їдя́ть див. ї́сти;
І́же з ним (з ни́ми) див. і́же;
Їдя́ть його́ (її́, тебе́ і т. ін.) му́хи [з комара́ми] див. му́ха;
Кат його́ (її́, їх і т. ін.) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в) [би] див. кат;
Кат його́ (тебе́, її́ і т. ін.) [ба́тька (го́лову)] зна́є (зна) див. кат;
Куди́ [вже] тобі́ (йому́, їй і т. ін.) див. куди́;
Ли́хо (біда́, лиха́ годи́на) його́ (її́, їх і т. ін.) зна́є див. ли́хо¹;
Мара́ його́ (її́, їх і т. ін.) зна́є див. мара́;
Ма́тері (бі́сові, рідше ті́тці) його́ (її́, ї́хній і т. ін.) кові́нька (ко́рінь) див. кові́нька;
Моє́ (ва́ше, його́ і т. ін.) ді́ло сторона́ (рідко збо́ку) див. ді́ло;
Моє́ (твоє́, його́ і т. ін.) [було́] зве́рху див. мій;
Моро́ка [його́] зна́є див. моро́ка;
Моя́ (твоя́, його́ і т. ін.) во́ля во́лить див. во́ля;
На моє́ (його́, її́ і т. ін.) о́ко <�На мої́ (твої́, ва́ші і т. ін.) о́чі> див. о́ко¹;
Не ва́ша (твоя́, його́ і т. ін.) спра́ва <�Не ва́ше (твоє́, його́ і т. ін.) ді́ло> див. спра́ва¹;
Не взяв його́ (її́, їх і т. ін.) враг див. враг;
Не в [мої́х (його́, її́ і т. ін.)] пра́вилах див. пра́вило;
Не до те́бе (до ньо́го, до не́ї і т. ін.) п'є́ться (п'ють) див. пи́тися;
Не його́ (її́, на́ша і т. ін.) си́ла див. си́ла;
(1) Не по його́ (по її́, рідко по йому́) – не так, як він, вона бажає, хоче, планує і т. ін.; не подобається комусь.
Еней похнюпивсь, дослухався, Сивіла що йому верзла, Стояв, за голову узявся, Не по йому ся річ була (І. Котляревський);
– А що, дідусю, – перервав я мовчанку. – .. А чи не траплялося вам, у лісі живучи, зі справжніми злодіями стяватися [стрічатися], з такими, що не пожалує й ножаку в спину встромити, як діло не по його? (Г. Хоткевич);
Наталя стиха скаржилася, що їй жити важко у княгині, скучно. Ніяк вона тій княгині не догодить, ніяк не втрапить зробити по її (С. Васильченко);
Не твій (його́, ваш і т. ін.) кло́піт <�Не твоя́ (його́, ва́ша і т. ін.) хворо́ба (печа́ль)> див. кло́піт;
Не твого́ (мого́, його́ і т. ін.) ро́зуму (ума́, но́са) ді́ло див. ді́ло;
Не узя́в його́ (її́, їх і т. ін.) біс (кат, чорт) див. біс¹;
[Неха́й] тобі́ (йому́, їй і т. ін.) оси́на див. оси́на;
Неха́й (хай) він (вона́, воно́ і т. ін.) [собі́] тя́миться <�Неха́й (хай) йому́ (їй, їм) тя́миться> <�Неха́й (хай) ти тя́мишся> <�Неха́й (хай) ви тя́митесь> див. тя́митися;
Неха́й (хай) за ним (за не́ю, за ва́ми і т. ін.) земля́ про́падом див. земля́;
Неха́й (хай) йому́ (тобі́, їй і т. ін.) [лихи́й] прасу́нок! див. прасу́нок;
Нечи́стий би його́ взяв див. нечи́стий;
Нівро́ку йому́ (їй, вам і т. ін.) див. нівро́ку;
(2) Ну його́ (її́, їх і т. ін.) – уживається для вираження осуду чиїх-небудь дій, вчинків, незадоволення кимсь, чимсь.
До кошового підбіг запорожець, облитий окропом, з запорошеними очима. – Ну його з такою війною! Поливають гарячими помиями та піском, начебто не козаки ми, а шершні, прости Господи! (О. Довженко).
Значення в інших словниках
- він — він займенник Орфографічний словник української мови
- він — Вона, воно, вони, займ. особ. В усному мовленні дехто вживає ці слова, очевидно, за звичкою, для заповнення паузи ("щоб був час подумати"), хоч таке вживання стилістично не завжди вмотивоване. Літературне слововживання
- він — [в'ін] його, йоуму, ним, (на) н'ому; ж. вона, йійі, йій, нейу, (на) н'ій; с. воно, його; мн. вони, йіх, йім, нимие, (на) них Орфоепічний словник української мови
- він — його (з прийм. від нього, у нього і т. ін.), займ. особ. 3 ос. одн., ч. 1》 Уживається на означення предмета мовлення, вираженого іменником чоловічого роду однини в попередньому реченні або після цього займенника. || У сполуч. Великий тлумачний словник сучасної мови
- він — Він і мертвий із шибениці зірветься. Про дуже спритного, який викрутиться з будь-якої складної і небезпечної ситуації. Приповідки або українсько-народня філософія
- він — Він, вона́, воно́; його́, її́, йому́, їй; до ньо́го і до йо́го, на ньо́му і на йо́му; вони, їх, їм Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- він — ВІН, його́ (з прийм. від ньо́го, у ньо́го і т. ін.), займ. особ. 3-ої ос. одн., ч. 1. Уживається на означення предмета мовлення, вираженого іменником чоловічого роду однини в попередньому реченні або після цього займенника. Словник української мови в 11 томах
- він — Він мѣст. Онъ. Він старшенький. МВ. ІІ. 8. І брови йому чорні, і уста рум'яні, і станом високий. МВ. (О. 1862. ІІІ. 44). Словник української мови Грінченка