він

ВІН, його́ (з прийм. від ньо́го, у ньо́го і т. ін.), займ. особ. 3 ос. одн., ч.

1. Уживається на означення предмета мовлення, вираженого іменником чоловічого роду однини в попередньому реченні або після цього займенника.

І наверзлось мені, що оце і є він, шлях мій (Марко Вовчок);

Ходив чумак з мазницею Помежи крамниці. І в крамницях, куди глянеш, Сріблом-злотом сяє, А йому то і байдуже: Він дьогтю питає! (С. Руданський);

[Потоцький:] Як вовка не держи, він в ліс втече при першій нагоді... (І. Карпенко-Карий);

Всі з острахом одхилялись од нього й давали дорогу (А. Головко);

Я пану вимурував дім І свій проклін лишив на нім (Д. Павличко);

// У сполуч. із займ. сам виділяє певний предмет мовлення з ряду йому подібних.

Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні [цукроварні] (М. Коцюбинський);

// У сполуч. з часткою ось (от) набуває вказівного характеру.

[Орфей:] Де се мій клевець? Ой Амфіоне, поможи шукати! Я щось не бачу... Ось він... (Леся Українка);

Тільки кронясті дуби стояли над водою, як храми. І ось він прийшов, великий будівник, і своїм духом, своїм витвором оживив цей пустельний простір (О. Гончар);

Он мати стоїть з братом і сестричкою на руках. А це ось він, сам Миколка, веде Первінку степом з базару в село додому (М. Вінграновський).

2. тільки род. в. Уживається в значенні присвійного займенника.

Пізнати дурного по сміху його (Номис);

Ловила й Катря на собі його погляд не раз – настирливий (А. Головко);

Гірей нахмурений сидів; Янтар в устах його димився; Блискучий гурт вельмож-рабів На хана з острахом дивився (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).

3. Виступає як компонент у значенні частки в складі фразеологізмів типу біс (чорт) його́ зна́є, хто його́ зна́є, хай (неха́й) йому́ біс.

А де ж наймит наш? – здивувалася Сара. – Де він? А біс його знає, – протягла єврейка, – одпросився в хазяїна, нібито на ярмарок у Вільшану, а хто його знає, куди пішов, може, й до гайдамаків (М. Старицький);

Макс нетерпляче боляче морщиться. – Ну, що ж ви хочете цим сказати, що, чорт його забирай? (В. Винниченко);

Хай йому біс, які Перун почав викидати фокуси, страх і жах (із журн.).

Бо́же (Го́споди[N])[/N] [тебе́ (мене́, його́ і т. ін.)] спаси́ див. спаса́ти²;

Нічо́го йому́ не вді́єш <�Що [ж ти] йому́ (з ним) вді́єш> див. уді́яти;

Пра́вда на моє́му (твоє́му, його́ і т. ін.) бо́ці <�Моя́ (твоя́, його́ і т. ін.) пра́вда> див. пра́вда;

Свої́м (його́, її́ і т. ін.) ро́бом роби́ти див. роби́ти;

У всій [свої́й (його́)] повноті́ <�З найбі́льшою [усіє́ю (своє́ю, його́)] повното́ю> див. повнота́;

Утра́пити зроби́ти по його́ (її́, їх) див. утрапля́ти;

Що [ж ти] [йому́ (їй, вам і т. ін.)] зро́биш див. зроби́ти;

Що мені́ (тобі́, йому́ і т. ін.) див. що¹.○ Ми́мо (поми́мо) моє́ї (своє́ї, його́ і т. ін.) во́лі див. во́ля.

◇ Алла́х з ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.) див. Алла́х;

Алла́х його́ (тебе́, їх і т. ін.) зна́є див. Алла́х;

[А] щоб ти (ви, тебе́, його́, тобі́, йому́ і т. ін.) див. ти;

Бий (бери́, тряси́) / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) тря́сця див. би́ти;

Бий / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) лиха́ годи́на (грім, хрест, моро́ка і т. ін.), див. би́ти;

Бий / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) си́ла Бо́жа див. би́ти;

Біс (кат, чорт) би його́ (тебе́, її́ і т. ін.) взяв див. біс¹;

Біс (чорт, ді́дько, кат) із ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.) див. біс¹;

Бог (рідко Біг, Госпо́дь) [його́ (їх, тебе́ і т. ін.)] [святи́й] зна́є (зна, ві́дає, ві́да) див. Бог;

Бог тобі́ (йому́, їй і т. ін.) суддя́ див. Бог;

Бог (Христо́с) з ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.) див. Бог;

Бода́й на те́бе (на ньо́го, на не́ї і т. ін.) тря́сця й боля́чка див. тря́сця;

Бода́й (щоб) його́ (тебе́, її́ і т. ін.) взяла́ лиха́ годи́на <�Взяла́ б його́ (тебе́, її́ і т. ін.) лиха́ годи́на> див. годи́на¹;

Бода́й (щоб, неха́й би і т. ін.) ти (він, вона́ і т. ін.) скази́вся (скис, зслиз і т. ін.) <�Скази́сь (ски́сни, зсли́зни) ти> <�Сказі́ться (ски́сніть, зсли́зніть) ви> див. скази́тися;

Бода́й (щоб) ти (він, вона́ і т. ін.) ска́пав, як віск див. ска́пувати;

Будь він (ти, вона́ і т. ін.) [три́чі] про́клятий (про́клят, про́клята) <�Бу́дьте [ви] [три́чі] про́кляті> див. бу́ти;

Будь [ти (він, вона́ і т. ін.)] нела́дний (рідко нела́ден) <�Бу́дьте [ви] нела́дні> див. бу́ти;

Ви́йти / вихо́дити на моє́ (твоє́, його́ і т. ін.) див. вихо́дити;

Враг його́ (її́, ї́хній і т. ін.) ма́тері див. враг;

Враг його́ (тебе́, їх і т. ін.) бери́ див. враг;

Враг (нечи́стий, чорт) його́ (її́, їх і т. ін.) [ма́тір (ду́шу)] зна́є (зна) <�Нечи́ста його́ (її́, їх і т. ін.) ма́ти зна́є (зна)> див. враг;

Госпо́дь (святи́й, хто і т. ін.) [його́] розбере́ див. Госпо́дь;

Грець (холе́ра, хрін) з ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.), див. грець²;

Грім би тебе́ (його́, її́ і т. ін.) вда́рив (поби́в, приби́в, лу́снув ясе́нний) див. грім;

Де вже тобі́ (йому́, їй і т. ін.) див. де²;

Де на́ше (ва́ше, його́ і т. ін.) не пропада́ло (рідше не пропада́є) див. наш;

Ді́дько б його́ (тебе́, її́ і т. ін.) взяв (забра́в) <�Неха́й його́ (тебе́, її́ і т. ін.) ді́дько ві́зьме (забере́)> див. ді́дько;

Ді́дько (чорт) [йому́ (їй, їм і т. ін.)] ра́дий (рад) див. ді́дько;

Ді́ло твоє́ (його́, ва́ше і т. ін.) <�Спра́ва (річ) твоя́ (його́, ва́ша і т. ін.)> див. ді́ло;

Зна́ю (зна́ємо) [я (ми)] вас (тебе́, його́ і т. ін.) див. зна́ти;

З чим його́ (її́) їдя́ть див. ї́сти;

І́же з ним (з ни́ми) див. і́же;

Їдя́ть його́ (її́, тебе́ і т. ін.) му́хи [з комара́ми] див. му́ха;

Кат його́ (її́, їх і т. ін.) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в) [би] див. кат;

Кат його́ (тебе́, її́ і т. ін.) [ба́тька (го́лову)] зна́є (зна) див. кат;

Куди́ [вже] тобі́ (йому́, їй і т. ін.) див. куди́;

Ли́хо (біда́, лиха́ годи́на) його́ (її́, їх і т. ін.) зна́є див. ли́хо¹;

Мара́ його́ (її́, їх і т. ін.) зна́є див. мара́;

Ма́тері (бі́сові, рідше ті́тці) його́ (її́, ї́хній і т. ін.) кові́нька (ко́рінь) див. кові́нька;

Моє́ (ва́ше, його́ і т. ін.) ді́ло сторона́ (рідко збо́ку) див. ді́ло;

Моє́ (твоє́, його́ і т. ін.) [було́] зве́рху див. мій;

Моро́ка [його́] зна́є див. моро́ка;

Моя́ (твоя́, його́ і т. ін.) во́ля во́лить див. во́ля;

На моє́ (його́, її́ і т. ін.) о́ко <�На мої́ (твої́, ва́ші і т. ін.) о́чі> див. о́ко¹;

Не ва́ша (твоя́, його́ і т. ін.) спра́ва <�Не ва́ше (твоє́, його́ і т. ін.) ді́ло> див. спра́ва¹;

Не взяв його́ (її́, їх і т. ін.) враг див. враг;

Не в [мої́х (його́, її́ і т. ін.)] пра́вилах див. пра́вило;

Не до те́бе (до ньо́го, до не́ї і т. ін.) п'є́ться (п'ють) див. пи́тися;

Не його́ (її́, на́ша і т. ін.) си́ла див. си́ла;

(1) Не по його́ (по її́, рідко по йому́) – не так, як він, вона бажає, хоче, планує і т. ін.; не подобається комусь.

Еней похнюпивсь, дослухався, Сивіла що йому верзла, Стояв, за голову узявся, Не по йому ся річ була (І. Котляревський);

– А що, дідусю, – перервав я мовчанку. – .. А чи не траплялося вам, у лісі живучи, зі справжніми злодіями стяватися [стрічатися], з такими, що не пожалує й ножаку в спину встромити, як діло не по його? (Г. Хоткевич);

Наталя стиха скаржилася, що їй жити важко у княгині, скучно. Ніяк вона тій княгині не догодить, ніяк не втрапить зробити по її (С. Васильченко);

Не твій (його́, ваш і т. ін.) кло́піт <�Не твоя́ (його́, ва́ша і т. ін.) хворо́ба (печа́ль)> див. кло́піт;

Не твого́ (мого́, його́ і т. ін.) ро́зуму (ума́, но́са) ді́ло див. ді́ло;

Не узя́в його́ (її́, їх і т. ін.) біс (кат, чорт) див. біс¹;

[Неха́й] тобі́ (йому́, їй і т. ін.) оси́на див. оси́на;

Неха́й (хай) він (вона́, воно́ і т. ін.) [собі́] тя́миться <�Неха́й (хай) йому́ (їй, їм) тя́миться> <�Неха́й (хай) ти тя́мишся> <�Неха́й (хай) ви тя́митесь> див. тя́митися;

Неха́й (хай) за ним (за не́ю, за ва́ми і т. ін.) земля́ про́падом див. земля́;

Неха́й (хай) йому́ (тобі́, їй і т. ін.) [лихи́й] прасу́нок! див. прасу́нок;

Нечи́стий би його́ взяв див. нечи́стий;

Нівро́ку йому́ (їй, вам і т. ін.) див. нівро́ку;

(2) Ну його́ (її́, їх і т. ін.) – уживається для вираження осуду чиїх-небудь дій, вчинків, незадоволення кимсь, чимсь.

До кошового підбіг запорожець, облитий окропом, з запорошеними очима. – Ну його з такою війною! Поливають гарячими помиями та піском, начебто не козаки ми, а шершні, прости Господи! (О. Довженко).