віспа

ВІ́СПА, и, ж.

1. Гостра особливо небезпечна інфекційна хвороба, яка супроводжується гарячкою і появою на шкірі та слизових оболонках верхніх дихальних шляхів пухирчастого висипу.

Солоху напала віспа, та така, як дубова кора; все її тіло розпухло, почорніло і злилося одним здоровенним гнояним струпом (Панас Мирний);

Пан Пшепорський, “фізик”, зробив селянським дітям щеплення від віспи зіпсованою вакциною, і семеро дітей померли від гангрени (І. Франко);

Під впливом невідступної ідеї про запобігання заразним хворобам Луї Пастеру спало на думку, чи не зможуть такі незаразливі бактерії відіграти роль, подібну до коров'ячої віспи, яка так добре захищає від справжньої людської віспи (з наук. літ.);

У наш час віспа в світі ліквідована, однак існує можливість внутрішньолабораторного зараження при проведенні наукових досліджень з подальшим розповсюдженням хвороби (з наук.-попул. літ.).

2. розм. Шрами на шкірі від цієї хвороби або на місці запобіжного щеплення.

Подзьобане віспою бородате обличчя осміхалося (М. Коцюбинський);

До столу протискується нова постать – висока людина в синьому козацькому вбранні, з червоним шликом і рябим од віспи обличчям (В. Підмогильний);

Мурашко грає ряботинням подзьобаного віспою обличчя (Є. Гуцало);

* У порівн. Земля, як віспою, була подзьобана свіжими вирвами... (П. Панч).

△ (1) Вітряна́ ві́спа – гостра інфекційна дитяча хвороба, що супроводжується появою висипань-пухирців, які висихають перев. без нагноєння.

У дітей старшого віку вітряна віспа спостерігається рідко (з наук.-попул. літ.);

(2) Натура́льна (чо́рна) ві́спа – те саме, що ві́спа 1.

– Уже як тільки вона не костила, чого тільки не накликала на його голову! І пранці, і чуму, і чорну віспу (А. Головко);

Від таких захворювань, як чума, натуральна віспа, холера, люди помирали цілими містами (з наук.-попул. літ.).