вітаннячко

ВІТА́ННЯЧКО, а, с., розм.

Пестл. до віта́ння.

– А-а, пан запорожець! Сердечне вітаннячко! – вигукнув радісно Спихальський. – Живий? – Живий, як бачите (В. Малик);

В кімнату ступив Максим Парпура. Він потис руку господарю, учителю. – Вітаннячко всій добрій сім'ї! (І. Пільгук);

[Хрипун:] Дозволите прибути з вітаннячком? (О. Корнійчук);

– Моє вітаннячко! Як ваше здоров'ячко? (із журн.).