1. Словник української мови у 20 томах

вітериця

ВІ́ТЕРИЦЯ, і, ж., діал.

Вітер, завірюха.

Дідькову халабуду з лелечиним гніздом на колесі під злостивий регіт Водяника зірвала з сох, покотила по лугу та шпурнула в ріку осіння вітериця (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітериця — вітери́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вітериця — -і, ж., зах. Вихор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вітериця — Вітериця, -ці ж. Вихрь. Вх. Уг. 231. Словник української мови Грінченка