1. Словник української мови у 20 томах

вічно

ВІ́ЧНО.

Присл. до ві́чний 3, 5.

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід (Біблія. Пер. І. Огієнка);

[Антоніо:] Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч миру прагнуть (Леся Українка);

Я вічність би віддав для тебе, Рідний і вічно коханий краю (В. Самійленко);

Але ні, на картині таких озер не буває. Там вони вічно незмінні (Ю. Мушкетик);

У неї муж не повернувся з війська, .. Їй можна вічно плакати за ним (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вічно — ві́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вічно — <�по>вік, довіку, поки й світ сонця; ЗАВЖДИ, постійно і пох. від ВІЧНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. вічно — Присл. до вічний 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вічно — I безвиводно, безнастанно, безперестану, безперестань, безугавно, відвічно, вік, вік-віків, віковічно, довіку, навік-віки, навік-віків, назавжди, незмовкно, одвічно, повік, повіки, увік Фразеологічні синоніми: до віку вічноно; до скону віків... Словник синонімів Вусика
  5. вічно — Ві́чно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вічно — ВІ́ЧНО, Присл. до ві́чний 2, 3. [Антоніо:] Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч миру прагнуть (Л. Укр., III, 1952, 120); Я вічність би віддав для тебе, Рідний і вічно коханий краю (Сам., І, 1958, 89). Словник української мови в 11 томах
  7. вічно — Вічно нар. 1) Вѣчно. 2) До смерти. Як би ти не займав, то я б вічно була твоя. Рудч. Ск. II. 104. Словник української мови Грінченка