вічний

ВІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який не має початку й кінця; безконечний у часі.

Так усе колись минеться, Все, що вдіє людський дух, Неодмінним зістається Лиш невпинний, вічний рух (В. Самійленко);

В отій нестримності лету, напрузі м'язів, клекоті крові й таїлася вічна суть буття (Ю. Мушкетик);

Матеріальний світ вічний у часі й безмежний у просторі (з наук. літ.);

// Незалежний від часу; незмінний.

Історія суспільства не знає вічних і незмінних законів (з наук. літ.).

2. у знач. ім. ві́чне, ного, с. Те, що є завжди; те, над чим не владний час; постійне.

Немовби йдучи від потрясінь, людина втратила зв'язок часів, перестала думати про вічне, випустила зі своїх рук стрижень єдності людської цивілізації (з наук. літ.);

Переживши втрачене, людство знову і знову переосмислює пережите і задумується про вічне (з наук. літ.);

Учитель, якщо вчителювання є його покликанням, зрощує навколо себе атмосферу доброго, вічного, справедливого (з наук. літ.).

3. Який не зникає, не перестає існувати.

Я вірю, мила, вірю знов, Що більш ніж вічна ся любов! (Леся Українка);

Все, що твориться в ім'я народу, Вічне і безсмертне, як народ! (П. Дорошко);

// Не обмежений якимсь строком.

Здоров'я теж нема. Та проща, ті ночівлі проти неба... оті нестатки вічні... та тюрма (Л. Костенко).

4. перен. Який має багато років; який існує тривалий час; стародавній (у 1, 4 знач.).

Дім був старий і вічний, сходи рипіли під ногами, з розбитого вікна між поверхами повіяло холодом (Ю. Андрухович).

5. розм. Який постійно відбувається, існує, часто повторюється; безперестанний.

Палагна йому помагала. З неї була добра ґаздиня, і свої вічні турботи він ділив з нею (М. Коцюбинський);

В рові буйнощі лопухів, жаби розкошують у вічних дощових калюжах (П. Загребельний);

// Який дуже довго займається чим-небудь або перебуває у певному стані.

Гамір переднічний Всюди затиха: Спить трудівник вічний, Важко в сні зітха (П. Грабовський);

Вічний студент;

// Який завжди притаманний комусь, чомусь; неодмінний, обов'язковий.

Майстерність художника, – в основу якої ми беремо ідейність і народність, – це наша вічна тема (К. Гордієнко);

Праця є вічною і природною умовою людського життя, нею створено все “надприродне” оточення людини (з наук. літ.);

Проблема самоменеджменту (самоорганізації) – одна з вічних проблем, яку намагається вирішити кожне нове покоління (з наук. літ.).