вічко
ВІ́ЧКО¹, а, с.
1. Зменш.-пестл. до о́ко¹.
Кусали [бджоли] її і тим робили часом із любенького личенька не знать що: з одного боку глянь – Маруся: її щічка, її вічко; а з другого боку глянь – якийсь дутик... (Марко Вовчок);
Схиливши голівку набік, він [чижик] жовтеньким вічком вп'явся у Тамару, до якої найбільше звик (А. Хижняк);
* Образно. Жовтогаряча ягідка плоду розтулилась, і з неї лукаво визирало чорне, блискуче вічко насіння (О. Донченко).
2. Невеличке віконце в чому-небудь для спостереження.
Прийшов з конвоєм уночі до тюрми, крикнув гнівно у вічко дверей: – Катерина Пасій, на допит! (Д. Бедзик);
Навіть у хвіртці [брами] збереглося вічко, через яке можна було глянути на вулицю, перш ніж одмикати на чийсь стукіт важкі засуви (Б. Антоненко-Давидович);
Вже й не працює, а все ж біля печі. Гляне у вічко старик (Я. Шпорта);
І щохвилини в вічко зазирає і скрадлива, як кицька, сатана (В. Стус).
3. Кільце плетива в сітці, у в'язанні і т. ін.
Матня невода швидко наближалась до берега. У вічках стриміли щуки, біла риба, лини, оселедці (О. Десняк).
4. Отвір для бджіл у вулику.
Втихомирені бджоли почали влазити в вічко (І. Нечуй-Левицький);
Бджоли живими клубками притишено бриніли біля вічок розпарених вуликів (М. Стельмах);
// Взагалі невеличкий отвір у чому-небудь.
Тепер уже повернув [Преображенський] спокійніше й пішов у супроводі високої, немов протягненої через тісне вічко, людини (Іван Ле);
Солод звернув увагу, що черевики в бухгалтера зашнуровані через одно вічко (М. Руденко).
5. Значок на картах, доміно і т. ін., який вказує на їхню вартість у грі.
– Програв, Грицьку! Програв! Потаскаємо тебе за чуприну стільки разів, скільки вічок у тебе на картах (З. Тулуб).
6. Брунька, яку зрізують для щеплення.
– Підщепі черемхи п'ять років, а вічко щепи ми взяли в чотирирічного дерева. От вона вгорі й дужча (О. Довженко);
Вічка для окулірування беремо з живців, заготовлених з осені або наприкінці зими (з наук.-попул. літ.);
// Невеличке заглиблення з брунькою на поверхні бульби картоплі.
На Україні запроваджується метод садіння не цілої картоплі, а тільки вічка (В. Кучер).
Спуска́ти / спусти́ти пе́тлі (ві́чка) див. спуска́ти;
Спу́щена петля́ <�Спу́щене ві́чко> див. петля́.
△ (1) Пави́ні ві́чка – те саме, що о́рлики.
Цілий кущ павиних вічок був розчавлений і вм'ятий у ґрунт (Ю. Смолич);
Тепер, проживши піввіку, я згадую далеке вечірнє стависько, потемнілі в жалобі трави, .. дитячий схлип річечки, в яку на все літо повходили м'ята, павині вічка, та й не журяться, а цвітуть собі (М. Стельмах).
ВІ́ЧКО², а, с.
Зменш. до ві́ко.
Магера вийняв табакерку з кишені в камізельці, вдарив її двома пальцями спершу по вічку, а потім збоку, відчинив і понюхав усмак (О. Маковей);
Він переніс Лесю на стілець перед роялем, відкрив вічко і зупинився, чекаючи, що буде далі (М. Олійник).
Значення в інших словниках
- вічко — ві́чко 1 іменник середнього роду око; віконце; позначка ві́чко 2 іменник середнього роду верхня частина діжки Орфографічний словник української мови
- вічко — I -а, с. 1》 Зменш.-пестл. до око. 2》 Невеличке віконце в чому-небудь для спостереження; глипка, візитерка. 3》 Кільце плетива в сітці, у в'язанні і т. ін. 4》 Отвір для бджіл у вулику. || Взагалі невеличкий отвір у чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вічко — див. брунька Словник синонімів Вусика
- вічко — Брунька на підземних бульбах; брунька, яку зрізають із рослини-прищепи і прищеплюють до рослини-підщепи. Універсальний словник-енциклопедія
- вічко — ВІ́ЧКО (отвір для бджіл у вулику), ЛЬОТО́К. Втихомирені бджоли почали влазити в вічко (І. Нечуй-Левицький); На "прохідній" кожного вулика коло льотка жвавий рух: одні бджоли залітають, другі вилітають (П. Колесник). Словник синонімів української мови
- вічко — Ві́чко́, -ка́, -ку́, у ві́чку́; ві́чка, ві́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вічко — ВІ́ЧКО¹, а, с. 1. Зменш.-пестл. до о́ко. Кусали [бджоли] її і тим робили часом із любенького личенька не знать що: з одного боку глянь — Маруся: її щічка, її вічко; а з другого боку глянь — якийсь дутик… (Вовчок, І, 1955, 382); Схиливши голівку набік... Словник української мови в 11 томах
- вічко — 1. Кружок, розташований у середині завитка волюти. 2. Декоративний елемент на фасадах цегляних будівель у вигляді лежачого ромба, вписаного у прямокутник. Архітектура і монументальне мистецтво
- вічко — Вічко, -ка с. = очко. Ном. № 642. Вас. 166, 186, 187. Шух. І. 256. Купи мені перстінь із зеленим вічком. Мил. 103. вічками называются также отверстія между нитками рѣдкой ткани. Шух. І. 154. Словник української мови Грінченка