вічний

ВІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який не має початку й кінця; безконечний у часі.

Так усе колись минеться. Все, що вдів людський дух. Неодмінним зістається Лиш невпинний, вічний рух (Сам., І, 1958, 80);

Матеріальний світ вічний у часі і безмежний в просторі (Н аука.., 8, 1956, 36);

// Незалежний від часу; незмінний.

Ми у вічну моральність не віримо і обман усяких байок про моральність викриваємо (Ленін, 31, 1951, 258).

2. Який не зникає, не перестає існувати.

На вічну пам’ять І. П. Котляревському (Шевч., І, 1951, 11);

Я вірю, мила, вірю знов. Що більш ніж вічна ся любов! (Л. Укр., IV, 1954, 81);

Все, що твориться в ім’я народу, Вічне і безсмертне, як народ! (Дор., Серед степу.., 1952, 26);

// Не обмежений якимсь строком.

Ві́чний вого́нь — вогонь, який ніколи не згасає.

Знайди безіменну могилу солдата І вічний вогонь, ща над ним пломеніє! (Забашта, Квіт.., 1960, 8).

Ві́чна мерзлота́ — шар мерзлого грунту, який не розтає протягом усього року.

Розтає тільки верхній шар землі [в тундрі] товщиною близько 1 м. Глибше земля залишається мерзлою. Це так звана вічна мерзлота (Фіз. геогр., 5, 1956, 124);

Ві́чний лід — лід у холодних водах морів, океанів, у високих горах тощо, який ніколи не розтає до кінця.

Летять на північ літаки над вічними льодами, ведуть на північ моряки могутні криголами (Забіла, Промені, 1951, 25);

Ві́чний сніг — сніг, що лежить на високих горах і ніколи не розтає до кінця.

У віддалі синіються кришталевою стіною височенні гори, покриті вічним снігом (Фр.. II, 1950, 73).

Ві́чний спочи́нок (відпочи́нок) — смерть.

Лежи, Олечко! Лежи на своїй смертній постелі. Знайшла ти вічний спочинок далеко від рідної матері (Хижняк, Тамара, 1959, 191);

Засну́ти ві́чним сном див. засну́ти;

На ві́ки ві́чні див. вік.

3. розм. Який постійно відбувається, існує, часто повторюється; безперестанний.

І досвід досить показав, що тільки соціалістична революція є виходом з вічних воєн (Ленін, 31, 1951, 422);

Свої вічні турботи він ділив з нею (Коцюб., II, 1955, 333);

// Який дуже довго займається чим-небудь або перебуває в певному стані.

Гамір переднічний Всюди затиха: Спить трудівник вічний. Важко в сні зітха (Граб., I, 1959, 165);

Вічний студент.

Ві́чне перо́ — те саме, що авторучка.

Тоді доктор Пастух виймає з бічної кишені вічне перо (Вільде, На порозі, 1955, 29);

Ві́чний шах — становище в шаховій грі, при якому будь-хто із супротивників не може досягти перемоги.

Нічийний результат зараховується. також і в тих випадках, коли одна сторона оголошує вічний шах (Перша книга шахіста, 1952, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вічний — (який буде існувати) довічний, безсмертний, невмирущий. Словник синонімів Полюги
  2. вічний — ві́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. вічний — Споконвічний, віковічний, одвічний, предковічний, правічний, довічний; (рух) безконечний, нескінченний, віковий; (сніг) сталий, незмінний, незникомий; (- клопоти) безперестанний. Словник синонімів Караванського
  4. вічний — -а, -е. 1》 Який не має початку й кінця; безконечний у часі. || Незалежний від часу; незмінний. 2》 Який не зникає, не перестає існувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вічний — ВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має початку й кінця; безконечний у часі. Так усе колись минеться, Все, що вдіє людський дух, Неодмінним зістається Лиш невпинний, вічний рух (В. Словник української мови у 20 томах
  6. вічний — вічний: ◊ вічна ондуля́ція (ундуля́ція) → ондуляція ◊ вічне перо → перо ◊ на вічне відда́вання → віддавання Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. вічний — Безвічний, безнастанний, безперервний, безперестанний, відвічний, віковічний, вікопомний, вічнодіючий, вічнозелений, вічномолодий, всякчасний, довічний, завшній, невгасаючий, невгасимий, невгасний, невмирущий, невпинний, нев'янучий, нев'янущий... Словник синонімів Вусика
  8. вічний — ві́чна при́стань чия, уроч. Місце, де хтось похований, де покоїться чийсь прах; могила. За два кілометри, біля Карлюжини,— цвинтар, вічна пристань видатного драматурга (І. Карпенка-Карого) (З газети). ві́чний (вікові́чний) спо́кій. 1. Смерть. Фразеологічний словник української мови
  9. вічний — ВІ́ЧНИЙ (який не має початку й кінця), ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, БЕЗВІ́ЧНИЙ рідше. Дивлюся, як перебігає прекрасний вогник, символ вічного переходу енергії і розкладу матерії (Ю. Яновський); В передвічнім вирі атоми.. Словник синонімів української мови
  10. вічний — Ві́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. вічний — Вічний, -а, -е Вѣчный. Царство небесне, вічний покій. Ном. № 353. вічними часами. На вѣкъ, навсегда. Продав грунт вічними часами. Ном. № 1406. Словник української мови Грінченка