вічний
ВІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який не має початку й кінця; безконечний у часі.
Так усе колись минеться. Все, що вдів людський дух. Неодмінним зістається Лиш невпинний, вічний рух (Сам., І, 1958, 80);
Матеріальний світ вічний у часі і безмежний в просторі (Н аука.., 8, 1956, 36);
// Незалежний від часу; незмінний.
Ми у вічну моральність не віримо і обман усяких байок про моральність викриваємо (Ленін, 31, 1951, 258).
2. Який не зникає, не перестає існувати.
На вічну пам’ять І. П. Котляревському (Шевч., І, 1951, 11);
Я вірю, мила, вірю знов. Що більш ніж вічна ся любов! (Л. Укр., IV, 1954, 81);
Все, що твориться в ім’я народу, Вічне і безсмертне, як народ! (Дор., Серед степу.., 1952, 26);
// Не обмежений якимсь строком.
Ві́чний вого́нь — вогонь, який ніколи не згасає.
Знайди безіменну могилу солдата І вічний вогонь, ща над ним пломеніє! (Забашта, Квіт.., 1960, 8).
◊ Ві́чна мерзлота́ — шар мерзлого грунту, який не розтає протягом усього року.
Розтає тільки верхній шар землі [в тундрі] товщиною близько 1 м. Глибше земля залишається мерзлою. Це так звана вічна мерзлота (Фіз. геогр., 5, 1956, 124);
Ві́чний лід — лід у холодних водах морів, океанів, у високих горах тощо, який ніколи не розтає до кінця.
Летять на північ літаки над вічними льодами, ведуть на північ моряки могутні криголами (Забіла, Промені, 1951, 25);
Ві́чний сніг — сніг, що лежить на високих горах і ніколи не розтає до кінця.
У віддалі синіються кришталевою стіною височенні гори, покриті вічним снігом (Фр.. II, 1950, 73).
◊ Ві́чний спочи́нок (відпочи́нок) — смерть.
Лежи, Олечко! Лежи на своїй смертній постелі. Знайшла ти вічний спочинок далеко від рідної матері (Хижняк, Тамара, 1959, 191);
Засну́ти ві́чним сном див. засну́ти;
На ві́ки ві́чні див. вік.
3. розм. Який постійно відбувається, існує, часто повторюється; безперестанний.
І досвід досить показав, що тільки соціалістична революція є виходом з вічних воєн (Ленін, 31, 1951, 422);
Свої вічні турботи він ділив з нею (Коцюб., II, 1955, 333);
// Який дуже довго займається чим-небудь або перебуває в певному стані.
Гамір переднічний Всюди затиха: Спить трудівник вічний. Важко в сні зітха (Граб., I, 1959, 165);
Вічний студент.
◊ Ві́чне перо́ — те саме, що авторучка.
Тоді доктор Пастух виймає з бічної кишені вічне перо (Вільде, На порозі, 1955, 29);
Ві́чний шах — становище в шаховій грі, при якому будь-хто із супротивників не може досягти перемоги.
Нічийний результат зараховується. також і в тих випадках, коли одна сторона оголошує вічний шах (Перша книга шахіста, 1952, 42).
Значення в інших словниках
- вічний — (який буде існувати) довічний, безсмертний, невмирущий. Словник синонімів Полюги
- вічний — ві́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- вічний — Споконвічний, віковічний, одвічний, предковічний, правічний, довічний; (рух) безконечний, нескінченний, віковий; (сніг) сталий, незмінний, незникомий; (- клопоти) безперестанний. Словник синонімів Караванського
- вічний — -а, -е. 1》 Який не має початку й кінця; безконечний у часі. || Незалежний від часу; незмінний. 2》 Який не зникає, не перестає існувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вічний — ВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має початку й кінця; безконечний у часі. Так усе колись минеться, Все, що вдіє людський дух, Неодмінним зістається Лиш невпинний, вічний рух (В. Словник української мови у 20 томах
- вічний — вічний: ◊ вічна ондуля́ція (ундуля́ція) → ондуляція ◊ вічне перо → перо ◊ на вічне відда́вання → віддавання Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вічний — Безвічний, безнастанний, безперервний, безперестанний, відвічний, віковічний, вікопомний, вічнодіючий, вічнозелений, вічномолодий, всякчасний, довічний, завшній, невгасаючий, невгасимий, невгасний, невмирущий, невпинний, нев'янучий, нев'янущий... Словник синонімів Вусика
- вічний — ві́чна при́стань чия, уроч. Місце, де хтось похований, де покоїться чийсь прах; могила. За два кілометри, біля Карлюжини,— цвинтар, вічна пристань видатного драматурга (І. Карпенка-Карого) (З газети). ві́чний (вікові́чний) спо́кій. 1. Смерть. Фразеологічний словник української мови
- вічний — ВІ́ЧНИЙ (який не має початку й кінця), ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, БЕЗВІ́ЧНИЙ рідше. Дивлюся, як перебігає прекрасний вогник, символ вічного переходу енергії і розкладу матерії (Ю. Яновський); В передвічнім вирі атоми.. Словник синонімів української мови
- вічний — Ві́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вічний — Вічний, -а, -е Вѣчный. Царство небесне, вічний покій. Ном. № 353. вічними часами. На вѣкъ, навсегда. Продав грунт вічними часами. Ном. № 1406. Словник української мови Грінченка