1. Словник синонімів Вусика

вічний

Безвічний, безнастанний, безперервний, безперестанний, відвічний, віковічний, вікопомний, вічнодіючий, вічнозелений, вічномолодий, всякчасний, довічний, завшній, невгасаючий, невгасимий, невгасний, невмирущий, невпинний, нев'янучий, нев'янущий, незабутній, незагасний, незгасаючий, незгасимий, незгасний, незгладимий, незгубний, незникомий, незнищенний, незнищимий, ненастанний, неперебутній, непереквітний, непов'янний, непогасимий, непогасний, непроминущий, неспинний, нетлінний, нетьмарний, неув'ядний, одвічний, поконвічний, повсічасний, повсякчасний, правічний, споконвічний, стовічний

Фразеологічні синоніми: вічна ворожнеча; вічна загадка; вічна матерія; вічна слава; вічна таємниця; вічне перо; вічний у безчассі; вічний, як світ; вічний, як сонце; вічнодіючий вулкан; довічна слава; довічне користування; довічне поселення; розрахований назавжди; розрахований на віки

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вічний — (який буде існувати) довічний, безсмертний, невмирущий. Словник синонімів Полюги
  2. вічний — ві́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. вічний — Споконвічний, віковічний, одвічний, предковічний, правічний, довічний; (рух) безконечний, нескінченний, віковий; (сніг) сталий, незмінний, незникомий; (- клопоти) безперестанний. Словник синонімів Караванського
  4. вічний — -а, -е. 1》 Який не має початку й кінця; безконечний у часі. || Незалежний від часу; незмінний. 2》 Який не зникає, не перестає існувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вічний — ВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має початку й кінця; безконечний у часі. Так усе колись минеться, Все, що вдіє людський дух, Неодмінним зістається Лиш невпинний, вічний рух (В. Словник української мови у 20 томах
  6. вічний — вічний: ◊ вічна ондуля́ція (ундуля́ція) → ондуляція ◊ вічне перо → перо ◊ на вічне відда́вання → віддавання Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. вічний — ві́чна при́стань чия, уроч. Місце, де хтось похований, де покоїться чийсь прах; могила. За два кілометри, біля Карлюжини,— цвинтар, вічна пристань видатного драматурга (І. Карпенка-Карого) (З газети). ві́чний (вікові́чний) спо́кій. 1. Смерть. Фразеологічний словник української мови
  8. вічний — ВІ́ЧНИЙ (який не має початку й кінця), ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, БЕЗВІ́ЧНИЙ рідше. Дивлюся, як перебігає прекрасний вогник, символ вічного переходу енергії і розкладу матерії (Ю. Яновський); В передвічнім вирі атоми.. Словник синонімів української мови
  9. вічний — Ві́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. вічний — ВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має початку й кінця; безконечний у часі. Так усе колись минеться. Все, що вдів людський дух. Неодмінним зістається Лиш невпинний, вічний рух (Сам., І, 1958, 80); Матеріальний світ вічний у часі і безмежний в просторі (Н аука.. Словник української мови в 11 томах
  11. вічний — Вічний, -а, -е Вѣчный. Царство небесне, вічний покій. Ном. № 353. вічними часами. На вѣкъ, навсегда. Продав грунт вічними часами. Ном. № 1406. Словник української мови Грінченка