вічний
ві́чний
-а, -е.
1》 Який не має початку й кінця; безконечний у часі.
|| Незалежний від часу; незмінний.
2》 Який не зникає, не перестає існувати.
Вічний вогонь — пам'ятник, композиційним центром якого є ніколи не загасаюче полум'я; таке полум'я як композиційний елемент пам'ятника.
Вічна мерзлота — шар мерзлого ґрунту, який не розтає протягом усього року.
Вічні вклади — форма державного кредиту, що передається у власність банку або іншої кредитної установи, яка зобов'язується виплачувати проценти певним організаціям, особам.
3》 розм. Який постійно відбувається, існує, часто повторюється; безперестанний.
|| Який дуже довго займається чим-небудь або перебуває в певному стані. Вічний студент.
Вічне перо — те саме, що авторучка.
Вічний шах — становище в шаховій грі, за якого будь-хто із супротивників не може досягти перемоги.
Вічний двигун — уявний двигун, який, коли б його запустили, виконував би роботу необмежено довго, не витрачаючи енергії.
Значення в інших словниках
- вічний — (який буде існувати) довічний, безсмертний, невмирущий. Словник синонімів Полюги
- вічний — ві́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- вічний — Споконвічний, віковічний, одвічний, предковічний, правічний, довічний; (рух) безконечний, нескінченний, віковий; (сніг) сталий, незмінний, незникомий; (- клопоти) безперестанний. Словник синонімів Караванського
- вічний — ВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має початку й кінця; безконечний у часі. Так усе колись минеться, Все, що вдіє людський дух, Неодмінним зістається Лиш невпинний, вічний рух (В. Словник української мови у 20 томах
- вічний — вічний: ◊ вічна ондуля́ція (ундуля́ція) → ондуляція ◊ вічне перо → перо ◊ на вічне відда́вання → віддавання Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вічний — Безвічний, безнастанний, безперервний, безперестанний, відвічний, віковічний, вікопомний, вічнодіючий, вічнозелений, вічномолодий, всякчасний, довічний, завшній, невгасаючий, невгасимий, невгасний, невмирущий, невпинний, нев'янучий, нев'янущий... Словник синонімів Вусика
- вічний — ві́чна при́стань чия, уроч. Місце, де хтось похований, де покоїться чийсь прах; могила. За два кілометри, біля Карлюжини,— цвинтар, вічна пристань видатного драматурга (І. Карпенка-Карого) (З газети). ві́чний (вікові́чний) спо́кій. 1. Смерть. Фразеологічний словник української мови
- вічний — ВІ́ЧНИЙ (який не має початку й кінця), ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, БЕЗВІ́ЧНИЙ рідше. Дивлюся, як перебігає прекрасний вогник, символ вічного переходу енергії і розкладу матерії (Ю. Яновський); В передвічнім вирі атоми.. Словник синонімів української мови
- вічний — Ві́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вічний — ВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має початку й кінця; безконечний у часі. Так усе колись минеться. Все, що вдів людський дух. Неодмінним зістається Лиш невпинний, вічний рух (Сам., І, 1958, 80); Матеріальний світ вічний у часі і безмежний в просторі (Н аука.. Словник української мови в 11 томах
- вічний — Вічний, -а, -е Вѣчный. Царство небесне, вічний покій. Ном. № 353. вічними часами. На вѣкъ, навсегда. Продав грунт вічними часами. Ном. № 1406. Словник української мови Грінченка