вічноквітучий

ВІЧНОКВІТУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який постійно квітне, укритий квітами.

В архітектурному плані висячі сади являли собою піраміду, що складалася з чотирьох ярусів-платформ. Піраміда нагадувала вічноквітучий зелений пагорб (з наук.-попул. літ.);

Вічноквітучий бальзамін.

2. перен. Який постійно розвивається; безсмертний, незнищенний.

Мова дана нам, щоб ми розуміли самі себе, дана нам, як дар нетлінний і вічноквітучий (з Інтернету).